Будинок на вулиці Райдужній, 11-а – зовні непримітна багатоповерхівка. А всередині – «філіал Версалю»! Таким його зробив місцевий мешканець Володимир Чайка. Тут у коридорах, на сходових майданчиках пан Володимир «прописав» Мону Лізу, Наталю Гончарову, Івана Царевича і навіть Сірого Вовка.
Бажання створити щось красиве і незвичайне у Володимира Васильовича прокинулось після того, як він пережив клінічну смерть. Було це 1997 року. Лежачи на лікарняному ліжку, думав про тлінність життя і про те, що давні мрії мусять здійснюватись.
Відколи він із родиною у 1979 році поселився в новий будинок на Райдужній, 11-А, йому захотілось прикрасити коридор і сходовий майданчик картинами і пишною ліпниною у стилі бароко. А оскільки змолоду захоплювався історією, любив мистецтво і літературу періоду 17-18 століття, то й вирішив, що по сусідству «житимуть» відомі дами, «народжені» 300-400 років тому. Форми для гіпсу йому дісталися у спадок від колеги – маляра, з яким працювали в столичному електродепо. Віктор Чемерис свого часу прикрасив не одне приміщення. «Підсадив» на це хобі й Володимира.
І от після хвороби, він взявся за улюблену справу: став відливати гіпсові форми і візерунками кріпити їх на стінах та стелі свого сходового майданчика. «Оживити» цю декоративну красу вирішив портретами. Власноруч виготовив для них рами із «позолотою». Так на стіні поряд із квартирою майстра й «поселилася» дружина Пушкіна – Наталя Гочарова, а через коридор навпроти – сама Монна Ліза (вона ж Джоконда) кисті Леонардо да Вінчі. Звісно ж, у репродукціях, які умільцю скачувала з інтернету його донька, а потім роздруковувала їх на кольоровому принтері. Загалом між шостим та восьмим поверхами він «прописав» 15 відомих жінок. А ще розмістив кілька казкових сюжетів, зокрема, відому картину Васнєцова «Іван Царевич на Сірому Вовку».
«Взагалі-то я думав створити цілий дитячий куточок. Коли в часи правління «Карабаса» Чорновецького пішла мода заварювати сміттєпроводи, я вирішив перетворити майданчик біля нього на «хатинку тата Карло». Для цього змайстрував тут стилізований старовинний камін, за яким мали знаходитися двері, що відкривалися «золотим ключиком». Місцевим дітлахам сподобалася моя затія. Коли вони підросли, я демонтував камін і змайстрував на сміттєпроводі античну колону з Атлантами, що впирається в «небо», – з гордістю показує свій шедевр майстер. Тут же біля мистецького сміттєпроводу дружина митця посадила троянди у горщиках. Сусіди стали соромитися викидати сюди свої відходи, тому виносять непотріб на вулицю»
Зараз Володимир Васильович активно «обживає» шостий поверх. Тут він уже розмістив репродукції картин французького художника Нікола Ланкре «Танці біля фонтана», а також копії картин невідомого автора «Уроки зваблення», «Уроки танців», «Уроки музики».
Після закінчення всіх робіт на цьому майданчику, Володимир Чайка хоче також прикрасити четвертий поверх, але дружина не розділяє його творчого ентузіазму, оскільки матеріали він купує за власні кошти, а вони нині значно подорожчали.
Місцеві жителі радіють з такого «дивацтва» свого незвичного співмешканця. Своїм під’їздом хваляться перед друзями, демонструють його родичам. «Виставлю фото звідси в фейсбук і підпишу, що це я у Версалі»,- жартує дівчина, яка знайшла тут оригінальний фон для вдалого селфі.
«Якось тут, прямо на сходовім майданчику навіть весілля з викупом нареченої розігрували»
Каже, що радіє, коли його творчість подобається людям. Хоча й мріяв про вступ на історичний факультет, проте життя склалося так, що став майстром метрополітену, потім перейшов у електродепо «Оболонь», займався ремонтом приміщень.
«Сусіди пропонують мені свою допомогу, але я люблю працювати сам, бо під час роботи забуваю про всі життєві негаразди. Мені давали гроші на матеріали, але я відмовляюсь їх брати, бо то вже наче стаєш якимсь ремісником, а я працюю для душі і під настрій. Мене запрошують навіть прикрасити таким чином під`їзди в інших будинках, та я відмовляюсь, оскільки тут ще маю багато роботи. Хочу переінакшити дещо із вже зробленого. За понад 15 років своєї ліпнини у цьому будинку деякі місця я переробляв по 4 рази».
Син Андрій, який допомагає батькові коштами, підвозить матеріали, каже, що батько хотів і свою квартиру зробити у стилі «райдужного бароко». Проте на сімейній раді його вдалося відмовити від цієї затії. Тож він «відігрався» на дачі, де сам сконструював камін і прикрасив його фігурною ліпниною. А ще Андрій розповідає, що за весь час існування їх «Версалю» не було жодного «акту вандалізму». Мистецтво таки виховує! Підтверджено будинком на Райдужній 11-А!
