Скандали щодо Биківнянського лісу в Києві спалахують не перший раз. І не дивно. Хатинка в сосновому лісі та ще й в двох кроках від столиці – красива мрія! Доступна, втім, не кожному смертному. І раптом серед таких «обраних», як не дивно, опинились вчорашні солдати АТО. З «барського плеча» міська влада вирішила подарувати їм по клаптю дорогої землі у Биківні. І порадіти б за воїнів, котрих влада так поважає. Проте, подарунок виявився з неприємним присмаком шахрайства. Місцеві жителі не пускають нових сусідів. Биківнянці стверджують, що «атошників», а з ними ще кільканадцять родин Героїв Небесної Сотні, параолімпійців та афганців київська влада використовує як щит, або благородну ширму для того, аби «запустити руки» в Биківнянський ліс.
Що недоробив Черновецький – зробить Кличко
«Скосити» трохи лісу під будівництво вже намагались «попередники». За часів мерства Черновецького-Попова биківнянці дізнались, що посаджений їхніми дідами ліс, розпаювали між VIP-власниками. Списки «віпів» відомі – це екс-прокурори, чиновники, депутати. Всього близько 300 сумнівних наділів посеред дерев. Вони вважаються незаконними хоча б тому, що за досі чинним Генпланом розвитку Києва до 2020 року биківнянський ліс значиться саме як ліс і жодного будівництва там не передбачено. Цільове призначення цих гектарів змінює скандально відомий Генплан 2025, відомий у народі як «Генплан Черновецького». Понад 3 тисячі гектарів київської землі мусили б змінити своє призначення – ліси та парки віддавались під комерційне житло. Зокрема, і на 200 гектарах биківнянського лісу мало б вирости котеджне містечко.
«Космічний мер» свого часу так і не зміг протягти цей документ через Київраду. Меру Кличку теж здалося вигідніше розробити нову «архітектурну конституцію» міста, аніж дотримуватися старої. До Генплану 2025 вже внесли тисячі поправок, а його й надалі називають іменем Черновецького, оскільки незмінним залишилось головне: дерибан столичної землі під забудову. Як і в старій версії Генплану, нинішні чиновники намагаються збільшити забудову за рахунок зменшення зелених зон, хочуть зводити висотки в центральній частині міста та перевести в житло відомчі землі промислових підприємств. Екперти стверджують, що проект Генплану 2025 – це спроба нинішньої влади узаконити численні порушення забудовників та легалізувати старі скандальні землевідводи. А поки київська громада всіляко опирається прийняттю цього Генплану, чиновники вирішили вести будівництво на підставі зонінгу окремих територій та спираючись на Детальні плани майбутніх будівельних майданчиків. Хоча і зонінг і ДПТ – лише складові все того ж Генерального плану. І вони не можуть мати більшої сили, аніж сам Генплан, якщо вони йому суперечать. А тому домовлятись з громадою таки доведеться, оскільки будувати щось в биковнянському лісі за нинішніх умов можна лише «по-тихому» і без судів. Усі спірні питання мав вирішити Детальний план селища Биківня, який столичні чиновники розробили і запропонували збуреним мешканцям для обговорення.
Ліс чи не ліс?
Те, що мало привести до компромісу, лише загострило конфлікт. Биківнянці знову пікетують Київраду і погрожують перекрити автостраду. Говорять, що влада планує вирізати принаймні 200 гектарів лісу. Про який же ліс йдеться? Справа в тім, що за часів Союзу в 50-х роках у Биківні містилась радіостанція №1, так звана «глушилка», що перебивала іноземні «ворожі голоси». Коли її ліквідували, територію під нею документально не переоформили як власне ліс. Юридично вона значиться як земельна ділянка. За цю колізію і вчепились київські чиновники. Мовляв, на папері – земля, значить можна будувати. А що за 80 років там виріс сосновий ліс, то байдуже. Юридично він не є заповідним і за його вирізку платити не потрібно. Невже сосна «без паспорту» менш цінна? Чи кисню мало виділяє, чи білочка на ній не селиться? Про це чиновники воліють не думати, а то раптом жаль візьме…
А от биківнянцям тут кожна сосна, як рідна. Оскільки ліс цей біля радянської «глушилки» саджали ще зі своїми батьками. Для працівників радіостанції №1 в Биківні тоді звели спеціальне селище, яке так і назвали – селище Радистів. Через зношеність це житло тепер називають не інакше, як бараками. Влада пропонує його реконструювати, водночас замінивши гнилі інженерні комунікації. Адже саме з вулиці Радистів планується тягти мережі до нового котеджного містечка вглиб лісу. Проте, ДПТ(детальний план території) мешканці погоджувати відмовляються, сприймаючи його як спробу влади купити їхню совість. «Нам оту реконструкцію влада, як кістку, кидає і не хоче слухати,– говорить Микола Косинець – активіст протестної групи «Биківня». Він на скору руку зроблений цей план. Я й на суд подав на Кличка. Тому що тільки дві людини включили з мого списку у погоджувальну комісію. Як це долю Биківні вирішувать без людей Биківні?! Ми хотіли, щоб ліс не зачіпали. Він не інвентаризований. Та й чи по кишені новим власникам сплатити 4 тисячі гривень штрафу за вирізку кожного дерева. Експертизу землі треба проводити, бо наша місцевість – то історичні болота. Чи витримає нову забудову наш ґрунт?»- бідкається пан Микола.
Володимир Бондаренко, керівник апарату Київради, котрий очолив Погоджувальну комісію по вирішенню спірних питань по ДПТ (детального плану території) селища, звинувачує биківнянців в банальному відстоюванні шкурних інтересів. Мовляв, за власні самозахоплені городи і гаражі воюють. Проте після кількох зустрічей з громадою, в план території все ж внесли суттєві правки. Скандальні відводи Черновецького з забудови виключили, (хоча й не скасували!), скоротивши нову забудову до 34 гектарів. Відтак, 92 ділянки передбачили для воїнів АТО, 22-і – для родин Героїв Небесної Сотні, 17 ділянок займуть афганці, 22 – параолімпійці. Ще 49 наділів зарезервували для майбутніх «атошників». Володимир Бондаренко все ж визнає, що для цього вирубати ліс таки доведеться. Це десь 10-12 гектарів.
Городи й гаражі биківнянців можновладці обіцяла не чіпати, натомість взялись за благоустрій самого селища.
За 20 років жителям київської околиці пообіцяли добудувати школу і розшити дитсадочок, звести нову поліклініку з підстанцією невідкладної допомоги та пунктом молочної кухні, магазини, спортивно-розважальні заклади. Частина жителів таки пристала на пропозицію влади, оскільки побачила для себе економічно вигідне сусідство.
«Вулиця Радистів у селищі – це бараки, яким вже 60 років. І будови, і комунікації потребують заміни. Ми з інвестором ТОВ «Комфорт Лайф 2000» розробили цей план. Тепер справа зрушиться з місця, адже нові мережі для ділянок ветеранам АТО прокладатимуть саме з цієї вулиці»
«Група Косинця» ще опирається і наполягає на своєму – будувати в биківнянському лісі за жодних умов не можна. Вони не проти нових сусідів, але нехай селяться на ділянках, де не ростуть дерева. Наполягають биківнянці. Такі у селищі є. Це занедбані казарми колишньої військової частини, пустирі зі звалищами, промислова зона. Влада обіцяє врахувати вільні гектари, однак передбачає, що на всі плани їх не вистачить.
Скільки коштуватиме подарунок?
Отримати ділянку в лісі, де немає ні світла, ні каналізації, ні газу ще не означає швидко мати тут житло. Як стверджує все той же биківнянець Микола Косинець метр комунікації може обійтися власникам в 5 тисяч гривень. А свої ділянки пільговики отримали на кілометр-два вглиб лісу. Чи потягне таку розкіш сім’я загиблого воїна? Питання, як кажуть, риторичне. За чий рахунок вестимуть комунікації достеменно не відомо. Як стверджує перший заступник голови Деснянської РДА Віктор Крохмалюк «заведення інженерних комунікацій, встановлення дренажних систем та меліоративного каналу бере на себе Київська адміністрація». В цьому, однак, сумніваються більшість депутатів, котрі мають відношення до деснянського округу. За словами депутата Київради Михайла Буділова, в столичному бюджеті не має таких коштів. Навіть Детальний план території профінансувало не місто, а забудовник – уже згадуване ТОВ «Комфорт Лайф 2000», котре вже звело в Биківні висотку «Лісова казка». Зацікавленість будівельної компанії теж насторожує підозрілих биківнянців. Оскільки, це ніби той же забудовник, що вже прославився вирубкою лісу в Ірпені під Києвом. До речі, в скоригованому Детальному плані території також врахували вимогу місцевих жителів щодо обмеження висотності нового будівництва до 3-4 поверхів. Виняток зробили лише для 10-поверхового комплексу «Лісова казка», котрий вже збудований. Мовляв, не зносити ж 6 готових поверхів!
Роман Дріженко співзасновник ТОВ «КомфортЛайф 2000» каже, що можливість будувати для АТОвців він сприйматиме за честь. А от хто платитиме за інженерні комунікації, теж поки що не знає. Проте, поділився інформацією, скільки це приблизно може коштувати. «Перед тим як будувати, робиться завжди геологічна й геодезична розвідка. Вона покаже, які там грунти. Архітектори з конструкторами прораховують, чи потрібні там сваї і, зазвичай, навіть перестраховуються. У моєму ЖКі «Лісова казка» ніяких проблем з болотом не виникло. А от мережі в селищі – допотопні. Нові для мого об’єкта обійшлися у 8 мільйонів гривень. У котеджному містечку навантаження буде менше, але більш розгалужене»,- повідомив пан Роман.
Що думають ті, кого «ощасливили»?
Щедрості влади не дуже радіють і самі родини загиблих воїнів. Говорять, що не хотіли б стати причиною знищення зелених легень міста. Представник учасників АТО Деснянського району Євген Турчак вже раніше коментував це рішення столичних чиновників. За його словами, сім’ям бійців було б набагато краще отримати соціальне житло, ніж ділянки, на яких потрібно займатися будівництвом з «нуля», починаючи з підведення інженерних комунікацій. “В Ірпені влада вже видавала землю учасникам АТО із батальону “Айдар”. І ті розпродали свої ділянки по $5 тисяч. Така ж доля чекає і землю в Биківнянському лісі”, – вважає Турчак. Відтак результат цієї «земельної операції» можна передбачити: на територію лісу зайде черговий забудовник, котрий використає ці ділянки для комерційного будівництва.
Проте, є в списках пільговиків і такі, що бояться взагалі нічого не отримати, якщо перебиратимуть землею, з огляду на великий дефіцит ділянок. «Я продавать нікому не буду. Мій чоловік заробив це своєю кров’ю,- розповіла нам Ельвіра Шептицька – вдова воїна АТО киянина Ігоря Шептицького, загиблого в с.Піски на Донеччині. – Якщо земля буде, то нехай вона стоїть дитині! Заборчик поставимо, а через 10-15 років зможе побудуватися. Я була на погоджувальній раді. І не побачила там якусь проблему для місцевих жителів взагалі. Я там була шокована. Биківнянці так кричали. Не знаю, чи є в них совість. Вони з піною на губах щось доказують про дерева і болота. Там вдови більше мовчали»,- каже Ельвіра.
«Биківнянці нагло торгуються за свої городи та гаражі! – підтримує розмову Світлана Яцина, мати загиблого кіборга Євгена Яцини. – Мій син сам писав цю заяву перед тим, як їхав утримувати Донецький аеропорт. Якби не жертва таких як він, чи був би наш Київ і ця Биківня?! Були в нього плани на ділянку! І я маю здійснити його мрію.»
Навіть, якщо ДПТ селища затвердить Київрада, його можна відмінити через суд через невідповідність чинному Генплану, котрий відстоює в Биківні саме ліс, а не житло. Хоча з прийняттям нового Генплану лісоруби в цьому лісі можуть запрацювати цілком законно.
Анатолій Карпенко, Депутат Київради III,IV,VII скликань
Головний і найдорожчий ресурс Києва – це його земля. Саме тому найгучніші скандали в нашому місті пов’язані з її розподілом. Влада зробила заручниками фактично усіх учасників цієї земельно-лісової історії. Хто більше постраждає? Одразу навіть не скажеш. Чи родини героїв, котрі десятиліттями можуть чекати на житло. Чи биківнянці, котрі можуть втратити «свій» ліс, чи, зрештою, весь Київ, у якого постійно вирізають частину «зелених легень». Нас усіх переконують, що землю героям АТО можна виділити лише у Биківні, бо її, наче «більше ніде нема». Це не так. Альтернативу називали ще під час прийняття рішення про виділення землі. У Києві є менш складні ділянки. Пропонувались варіанти в тому ж таки Деснянському районі на Троєщині, де є вільні території з готовими інженерними мережами. Як варіант, можна придбати пільговикам і готові квартири. Але, наша влада останнім часом намагається вбивати одразу кількох зайців. Щоб і перед суспільством «турботу» проявити, а заразом і свої питання вирішити. В результаті – скандал за скандалом. Не можна стикати лобами киян і їхніх захисників – героїв російсько-української війни. Ці хлопці заслужили подяку від свого міста. Натомість їхні дружини й матері вже півтора року ходять на різні погоджувальні ради, волею-неволею стають учасниками конфлікту інтересів.
Биківнянський ліс слід залишити в спокої. Окрім екологічної складової, не слід забувати про те, що ця територія вкрита хрестами і могилами. І не всі могили, до речі, вже відомі і досліджені. За різними оцінками в биковнянському лісі зарито від 6 до 220 тисяч жертв політичних репресій 1937-1941 років. Дослідження ще не завершені. Схоже їх «продовжити» збираються київські чиновники. Спосіб досить оригінальний і цинічний – будівельним ковшем. З усього видно, що варіант для «подарунку» родинам героїв влада вибрала, м’яко кажучи, невдалий.