Часто-густо вираз «не можу» вживають замість «не хочу», або «не вмію». До такої підміни понять полюбляє вдаватись і київська влада. Останній приклад – боротьба зі стихійною торгівлею на столичній Електротехнічній вулиці. Насправді вона лише називається стихійною, оскільки вже з десяток років – це добре поставлена кримінально-корупційна схема, на якій заробляють усі: і продавці-нелегали, і міліція, і місцеві чиновники. Тіньовий прибуток від «стихійного» бізнесу на цій вулиці – 4-5 мільйонів гривень щомісяця.
Та якщо досі влада хоча б робила вигляд, що в поті чола бореться з непереможними торгашами, то тепер нічого вдавати уже не потрібно. Київська мерія вирішила легалізувати незаконний бізнес в досить оригінальний спосіб – очоливши його самостійно. В кабінетах КМДА народився «геніальний» план: стихійну торгівлю біля офіційного оптового ринку узаконять під виглядом постійно діючої сезонної ярмарки
В розпорядження редакції ЗКЧ потрапив документ, згідно якого на вулиці, що має стратегічне значення (виводить автотранспорт із Києва!) невдовзі запрацює сільськогосподарський ярмарок. Автором цього рішення виступає Департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА за поданням Деснянської райдержадміністрації. На відміну від ярмарків вихідного дня, котрі за масштабністю без перебільшення можна назвати візитівкою часів правління мера Кличка, торгувати на Електротехнічній будуть щодня з обох боків вулиці. Зрозуміти це рішення неможливо ні з точки зору законодавства, ні навіть з точки зору здорового глузду. Роками на стихійну торгівлю, що захаращує вулицю-магістраль з інтенсивним транспортним рухом, звідусіль сиплються скарги. Від найдрібнішого районного чиновника до мера міста, від рядового поліцейського до міського прокурора – усі знають про цю проблему. Під виглядом парковки тут працює нелегальний ринок, де прямо з машин торгують овочами та фруктами.
Читайте також: Організована стихія на Електротехнічній або “безпрєдєл” у законі
Тематика продукції – невипадкова. Справа в тім, що всі ці машини мусили б заїхати на плодоовочевий ринок «Фермер» – популярний центр оптово-роздрібної торгівлі, що знаходиться на цій же вулиці. Це легальне підприємство, що справно платить податки, постійно перевіряє якість продукції, не має проблем з орендою землі. За словами працівників «Фермера», місця на ринку є. Він завантажений лише на 70% саме через те, що спритні ділки вирішили присмоктатись до успішного бізнесу і прямо перед в’їздом на ринок організували такий же бізнес, тільки нелегальний. Так звані паркувальники перехоплюють фермерський транспорт, що прямує на ринок, і під виглядом парковки здають господарям фур і причепів проїжджу частину Електротехнічної вулиці для торгівлі. Чек виписується на 10-ку – лише за стоянку, тоді як в кишенях шахраїв і їхній «кришувальників» осідають мільйони неоподаткованих гривень. В сезон на цій вулиці скупчується до 500 фур. Затори б’ють всі можливі столичні рекорди. Доходило навіть до бійок між водіями, що годинами протискаються між ятками на дорозі, і продавцями-нелегалами, котрі буквально кулаками захищають свій заробок.
Найбільше від «стихійки» на Електротехнічній страждають ті підприємства, котрим «пощастило» тут розміститись. Спецтранспорт «Київводоканалу» та швидкої медичної допомоги на виклики спізнюється постійно, адже проїхати тут без затримки в плодоовочевий сезон неможливо. Захаращена сміттям та заблокована транспортом вулиця служить під’їздом також для кіностудії Film.ua та компанії StarMedia, куди на зйомки приїздять вітчизняні та іноземні актори та політики. Якої думки про Деснянський район його гості? До цього керівництву, певно, байдуже. Оскільки, замість того, щоб з беззаконням та безладом боротися, в.о.голови Деснянської РДА Віктор Крохмалюк погоджує тут постійно діючий ярмарок. Тобто, якщо раніше у мешканців вулиці була хоч якась надія на те, що чиновники і міліція, зрештою, приберуть з вулиці стихійну торгівлю, то тепер Електротехнічну окупують під цілком законним приводом. І байдуже, що це рішення суперечить розпорядженню самого міського голови про те, як і де мають розміщатися ярмарки. Документ №507 від 26.05.2015 «Про проведення ярмарків у м.Києві» говорить, що продуктові ярмарки заборонено організовувати поблизу діючих ринків і в місцях, де торгівля заважатиме життєдіяльності підприємств і мешканців. Окрім того, міські чиновники порушують законодавство про захист економічної конкуренції, оскільки ставлять в нерівні умови підприємців ринку «Фермер» і учасників ярмарку, яким місто надає особливі пільгові умови для торгівлі.
Понад 2 тисячі підприємців та керівників установ, що працюють на Електротехнічній, підписали колективне звернення до різних державних установ і відомств з вимогою припинити стихійну торгівлю на Електротехнічній. Громадські організації Деснянського району дійшли зі скаргами навіть до глави українського уряду Володимира Гройсмана. Проте у своїй жадобі до наживи київські чиновники, схоже, не бояться ні Бога, ні чорта.
Хто відповість за базар?
Узаконити усю стихійну торгівлю в Києві чиновники КМДА намагаються уже кілька років. Департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА на чолі з його головою Максимом Кузьменко не покидає спроб облаштувати торговцям-нелегалам базарчики там, де вони звикли торгувати. Йдеться про сотні точок стихійної торгівлі. Тобто окрім традиційних ярмарок вихідного дня, на яких теоретично кияни купують продукцію від товаровиробника, столичний департамент планує організувати скільки завгодно постійно діючих ярмарок у будь-якому місці, де торгуватимуть чим завгодно. Чудово! Не столиця європейської держави, а суцільний базар! Це в той час, коли офіційні ринки через «стихійку» і ярмарки, котрі за дивним збігом чомусь влаштовують саме біля легальних ринків, стоять напівпорожні. Підприємці скаржаться, що при таких преференціях для ярмаркової торгівлі офіційним ринкам, котрі платять до бюджету чималі податки, загрожує банкрутство. Департамент, котрий за своїм профілем мав би захищати і розвивати підприємництво, планомірно його знищує!
Для прикладу, невеличкий стаціонарний ринок з холодильниками, туалетами, ветеринарною лабораторією щомісяця поповнює столичну скарбничку на 400-500 тисяч гривень. А скільки місто отримує від ярмаркової діяльності? Скільки заробляє на тому, що дозволяє нещадно експлуатувати власну територію та ще й загального простору? Як компенсуються збитки за послуги з прибирання території, електропостачання, ветеринарний контроль, якщо такий надається? Відповідь – ніскільки! Районні чиновники на журналістські запити щодо заробітку на ярмарках найчастіше відмовчуються. Мовляв, організація ярмарків посеред київських вулиць – це суто соціальний проект, котрий, має на меті знизити вартість продуктів і наблизити киянина до покупки. Про комерцію, мовляв, не йдеться. Проте, влада таки лукавить. За найскромнішими підрахунками, місячний товарообіг з ярмаркової діяльності Києва складає майже 150 мільйонів гривень. Чи вірить хтось, що при нинішньому рівні корупції в КМДА, ці гроші не осідають в жодній кишені? Під благородним «соціальним» приводом до бюджету не поступають мільйонні суми! Це в той час, коли на малий і середній бізнес, до якого також належать ринки, припадає 60% від усіх податків, зібраних державою. Асоціація ринків Києва зверталась до КМДА з проханням піти на зустріч, знайти компромісне рішення. Підприємці пропонували обладнати перед ринками криті павільйони для сільських виробників, де бабусі з літром молока чи кілограмом-другим городини могли би торгувати безплатно. Проте міські чиновники на пропозицію не пристали. Адже, безпосередніх виробників на ярмарках всього 10%.
За словами Роксолани Цірук – керівника «Київського міськобласного центру захисту споживачів, якості та безпеки продукції» основні учасники ярмарків – перекупники, котрі торгують одразу в усіх районах Києва. Аби мати постійні місця на ярмарках, вони неофіційно платять в середньому по 2 тисячі гривень на місяць організаторам цих ярмарків, котрі, до речі, є приватними структурами. Право організовувати торгівлю на дорозі їм надають районні адміністрації. Офіційно організатори ярмарок виписують чек продавцям лише на 100 – 150 гривень залежно від району, в якому проходить ярмарок. І навіть з цієї суми податки навряд чи сплачуються, оскільки призначення платежу – прибирання території після ярмаркування. І не більше! Візьмімо для прикладу ярмарок на вулиці Цвєтаєвої, що на Троєщині. Тут близько 300 торгових місць, кожне з яких легально коштує по 100 гривень. Отже, щоб підмести кілометр дороги, організаторам необхідно аж 30 тисяч гривень?! Хотіла би я попрацювати там двірником! Цікаво, чому, коли ярмарки були повністю безплатними, прибирати за торговцями доводилось комунальним підприємствам з благоустрою? І коштувало це районним бюджетам 5-10 тисяч гривень за ярмарок. А коли за цю послугу стали брати по 30 тисяч, то «помахати мітлою» тут же доручили приватній фірмі, котра ніби то ще й тендер виграла? «Відкат» у 20 тисяч гривень з ярмарку – чималий куш за один день роботи районного чиновника! А ви ще питаєте, чому ярмарки так впевнено крокують Києвом, захоплюючи все нові території, яких окрім проїжджих доріг, схоже, й не лишилося? Це нова кримінально-корупційна схема, що народилась у головах столичних чиновників.
Узаконений рекет по-київськи
Опирається легалізації стихійної торгівлі поки що Київрада в особі членів постійної комісії з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики. Вже другий рік проект імені Максима Кузьменка депутати відправляють на доопрацювання. Проте департамент промисловості КМДА вперто повертається до ідеї «осідлати» стихійну торгівлю. «До нас надходить велика кількість скарг від киян на якість продукції, санітарні норми та інші аспекти, тому ми хочемо навести порядок у сфері стихійної торгівлі»,– сказав на черговому засіданні, де вкотре розглядався проект легалізації стихійної торгівлі, тодішній голова профільного департаменту КМДА Максим Кузьменко. За його словами, головна мета розпорядження – підняти товари з землі і зробити так, щоб усе відповідало санітарно-медичним нормам. «Красиво излагает!» – сказав би на це Остап Бендер. – «Учіться!» Проте чиновнику не вірять. Наректи стихійний ринок ярмаркою ще не значить змінити його суть. Скидається на те, що йдеться про банальний перерозподіл грошових потоків. Влада вирішила «рекетнути» офіційні ринки, підсунувши їм під носа конкурента у вигляді ярмарку. Та якщо в інших місцях Києва, можливо, і є стихійні базарчики, які справді не заважають ні, мешканцям, ні транспорту; які організувались там історично і, можливо, заслуговують на те, щоб їх узаконили і цивілізували, то у випадку з Електротехнічною вулицею – все значно складніше. Як можна перекрити магістраль державного значення? Як перетинатимуть шестиполосну, вщерть завантажену транспортом дорогу з одного кінця в інший численні покупці? Адже за статистикою, в середньому продовольчі ярмарки відвідують до 15 тисяч киян. І останнє, чи поїдуть кияни на ярмарок аж на околицю міста? Насправді сюди їздять оптовики, що скуповують на ринку «Фермер» овочі і фрукти безпосередньо у виробників.
Припустімо, про справжню ситуацію на Електротехнічній пан Кузьменко не знав. Можливо, чиновника КМДА, котрий рідко доїжджає до Троєщини, банально використовували місцеві лобісти ярмаркової торгівлі? Деснянські активісти з громадської організації «Координаційна рада антикорупційного форуму Деснянського району», котрі зі скаргами на стихійну торгівлю в їхньому районі дійшли до Кабміну і до Національного Антикорупційного бюро, прямо вказують на місцевих «кришувальників» нелегальної торгівлі. Активісти звинувачують у багаторічних безладах на Електротехнічній нещодавно звільненого з посади очільника Деснянської РДА Вадима Онуфрійчука та начальника Деснянського управління поліції Олександра Косовського.
Естафету колишнього шефа вочевидь підхопив і перший заступник Онуфрійчука – Віктор Крохмалюк, котрий замінив його на посаді в.о. голови району. Певно, то нещасливий префікс в.о. (виконуючий обов’язки) перед посадою так впливає на районних керманичів, що відчуваючи свою тимчасовість і не гребуючи мораллю, вони «йдуть ва-банк». А, можливо, приналежність до правлячої партії вселяє в них віру в безкарність. Хто зна… Але ризикуючи виграти все, за законами жанру, такі гравці часто з гри вибувають. Що, зрештою, й трапилось з Вадимом Онуфрійчуком. Якщо мотиви місцевих чиновників ще якось можна зрозуміти (але, не виправдати!): вони заробляють з того, на що можуть вплинути, то навіщо ставити «електротехнічну пляму» на репутації Максиму Кузьменку, котрий кілька років очолював департамент промисловості КМДА? Певно, пропозиція від замовників знищення легального підприємства – ринку «Фермер» була аж надто щедрою, оскільки пан Кузьменко вдався до відвертої брехні, запевнивши підприємців, що проведення ярмарку під самим ринком не передбачається. В той час, коли уже проводився конкурс на право організації сільськогосподарських ярмарок на вул. Електротехнічна. Щоправда, тендер провели так уміло, що про нього ніхто й не знав. Тендер ніби то виграло комунальне підприємство «Київська спадщина», котре чомусь передало своє право фізичній особі підприємцю Стрельцову. Такі хитромудрі ходи мимоволі наштовхують на думку про непрозорі корупційні схеми, що впроваджуються столичними чиновниками.
До речі, днями Кузьменка, котрий, до слова, є зятем Анатолія Кінаха – колишнього прем’єр-міністра України, екс-регіонала і нардепа 5 скликань – Кличко все-таки звільнив з посади. За власним бажанням. Замість нього виконуватиме обов’язки директора департаменту Наталія Кондрашова. Не хотілося б, можливо, й порядній жінці, нагадувати про карму в.о., проте вже у перші дні на новій посаді пані Наталя «підмахнула» власним підписом документ, котрий узгоджує схему розміщення об’єктів торгівлі на сезонному ярмарку на вулиці Електротехнічній.
Нагадаю, що схема ця розроблена всупереч волі комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики. Ця профільна комісія створила робочу групу, котра місяць тому виїжджала на місце постійних нарікань – вулицю Електротехнічну – обстежила ситуацію і виявила все ті ж купи сміття, антисанітарію та несанкціоновану торгівлю продуктами без сертифікатів якості вздовж дороги. Засвідчила порушення правил паркування авто у 2-3 ряди і неправомірний збір коштів за торгівлю на дорозі, а також виявила на тротуарі 12 незаконних МАФів. Депутатська комісія зробила однозначний висновок: проведення сезонних ярмарків на вулиці Електротехнічній – неможливе. З висновками колег погодилась профільна комісія Київради і протокольно заборонила департаменту промисловості та розвитку підприємництва включати до адресного переліку сезонних ярмарків вулицю Електротехнічну у зв’язку з неможливістю організації тут ярмарку відповідно до діючих норм та правил. Про це рішення Київради також повідомили відповідні департаменти з благоустрою КМДА, комунальне підприємство «Київблагоустрій» та чиновників з Деснянської РДА. І попри рішення вищого законодавчого органу Києва, КМДА, котра є лише виконавчим органом Київради, все таки узгоджує Схему, за якою має запрацювати ярмарок на Електротехнічній. Юридичною мовою, йдеться, принаймні, про перевищення службових повноважень з боку чиновників КМДА, за які передбачене кримінальне покарання. Прецеденти, нагадаю, вже є. Свого часу Юлію Тимошенко засудили за цією статтею на 7 років! Проте на чужих помилках, вчаться, як відомо, лише розумні…
Корупція у столиці – 1/6 бюджету?!
Наявність корупції у Київській мерії визнавали і Черновецький, і Попов, і Кличко. За даними деяких аналітиків її масштаби досягають одної шостої столичного бюджету. Декларативно з нею усі боролися, а по факту корупційні схеми лише змінювали «кришу». Сфери корупційної діяльності київських чиновників добре відомі: це київська земля, торгівля «правильними» рішеннями впливових чиновників, «відкати» при розподілі бюджету, підігравання «своїм» на тендерах, поєднання основної роботи з бізнесом.
Більшість найближчих соратників Кличка прийшли із бізнес-структур. Багато серед них офіційних мільйонерів. Все той же Максим Кузьменко в декларації за 2014 рік засвітив найбільший дохід серед чиновників мерії – 3,5 мільйонів гривень. Зять Кінаха до приходу у владу досить успішно виготовляв колготи і шив шкарпетки. Ігор Ніконов – екс-перший заступник Кличка – відомий у Києві і досить успішний забудовник, котрий попрацював в мерії рік, а потім знову повернувся до звичного бізнесу. Запитання: а чого тоді взагалі приходив? Список небідних людей мерії можна продовжувати довго: Рябікін, Радуцький, Поліщук… Ось вони всі такі із себе розумні, красиві, в дорогих костюмах і раптом погоджуються іти працювати в мерію за зарплатню в 4, або навіть 9 тисяч гривень. Більшість із них до приходу у владу таку суму, звикли витрачати за день! Не дивно, що дехто з чиновників публічно від зарплатні відмовляється. Інші перераховують ці «копійки» на благодійність. Проте, людей, готових працювати за ідею, насправді не так багато. Всі інші ідуть до влади, аби використовувати своє службове становище! Або лобіювати інтереси тих, хто їх туди впровадив. Недарма ж подейкують, що кожна посада в мерії має свою ціну: від кількох тисяч доларів для спеціаліста до сотні тисяч доларів для керівників управлінь і замів мера. Тому то й з’являються у місті все нові й нові схеми, на яких можна не лише відбити заплачене за посаду, а й заробити додатковий мільйон-другий. Легалізація стихійної торгівлі під виглядом ярмарки – класичний приклад нової винахідливої схеми.
P.S. Кілька нових ідей для мера Кличка
Для чого боротися зі злочином? Краще його узаконити, а заодно й бюджет наповнити. В такому випадку окрім стихійної торгівлі є більш прибуткові «гріхи», на яких можна непогано заробити. Ігорний бізнес, наприклад. Саакашвілі нещодавно всерйоз запропонував знову зробити його законним. Та й колишній прем’єр Яценюк заздрісно поглядав у бік нелегальних казино. Мовляв, все одно працюють, то хай краще бюджет наповнюють.
Або давайте легалізуємо проституцію. Таку ненову ідею озвучував нардеп-козак Гаврилюк. Може, вже передумав, коли одружився? Проте київським чиновникам «столичну Окружну» варто таки відвідати. Там, кажуть, справжній клондайк, золота жила для народної скарбниці.
Або наркоторгівля! Теж – непоборна сфера. Давайте узаконимо. Нехай поділяться з чиновниками! Їм, судячи з деяких їхніх вчинків, давно не вистачає «дози».
А скільки у місті аферистів! Є, певно, й кілери, й кидали… Скажете, перебільшую? Лише слідую за логікою київських можновладців: все, що не можна побороти, варто узаконити!
А втім найефективнішим способом латання бюджетних дірок для України і,зокрема, її столиці став би податок на корупцію. Нехай до суми хабара одразу приплюсовують хоча б суму, рівну ПДВ. Уб’ємо двох зайців одразу: і злочинність поборемо, і бюджет наповнимо. Тут можна було б і посміятись, але чомусь сумно…
