Якщо ви думаєте, що Києву неймовірно пощастило, коли на Поштовій площі раптом відкопали сенсаційну археологічну пам’ятку тисячолітньої давнини, ви глибоко помиляєтесь. Те, що для Риму чи Афін – щастя, для Києва – зайва морока.
Що знайшли на Поштовій?
У 2015 році на Поштовій площі під час будівництва підземного торгового центру археологи виявили унікальні артефакти XVI-XVIII століть, а потім знайшли повноцінну вулицю часів Київської Русі (XI-XII століть). Ймовірно, це і є Боричів узвіз, котрий вчені довго розшукували. Площа розкопок, які необхідно дослідити, 5 тисяч метрів квадратних. Нині розкопано близько 1500 метрів. Цілий древній квартал був схований на глибині всього лише 5-ти метрів. Вчені розчистили головну вулицю кварталу, кілька провулків та щонайменше 3 садиби.
Є версія, що на цьому місці знаходився древній порт з середньовічною митницею. В одній із садиб вчені знайшли півтора десятка печаток – княжих торгових пломб. Знайшли тут і залишки древніх складів, буквально забитих товарами: починаючи з візантійських браслетів з блакитного скла і закінчуючи мідними підвісками зі Скандинавії, також кісточками персиків, доставлених середньовічними торговцями з Криму.
Ті дерев’яні палі, фото яких облетіло усі ЗМІ,– то залишки транспортної розв’язки часів 17-18 століть з дерев’яним помостом. А під цією дорогою археологи розкопали залишки гідротехнічних споруд ХV століття. Це дерев’яні рури, що слугували водогоном та системою дренажу з київського узвишшя. Старі дерев’яні конструкції чудово збереглися завдяки природним умовам Подолу – тут багато прибережного мулу. Вчені переконані, якщо копати далі вглиб, то можна віднайти ще давніші історичні пласти. Наприклад, докопатися «до вікінгів».
За даними церковників та істориків, на Поштовій площі відбувалися літописні події, пов’язані з дипломатичними візитами до княгині Ольги древлянських і візантійських послів. Ймовірно, саме тут, де сполучались річки Почайна і Дніпро й хрестили киян за часів князя Володимира. Окрім сакральності цього місця, не менш важливо мати наочний доказ європейського коріння місцевих жителів. Наші пращури вийшли не з землянок, як часом подають наші північні сусіди, а зі світлих, добре опалюваних приміщень. Вони вдягалися зручно і гарно, їли з красивого посуду, носили ювелірні прикраси, а головне – вже мали державність, в той час, коли сусідні околиці (нинішні Москва, Ярославль, Рязань, Тула) не мали жодних імпульсів державного життя. Там проживали племена в стані первісного варварства. Навіть синхронно не зароджувалися міста, подібні нашому Подолу.
Інтерактивний музей «in situ»
Це місце могло би стати туристичним центром нашого міста. Захисники Поштової пропонують створити тут музей «in situ» (з лат. – «на місці»), тобто безпосередньо на місці розкопок і виявлення унікальних знахідок. Прикладів музеєфікації подібних об’єктів у світі багато. Експозицію на площі 4 тисяч квадратних метрів можна побачити в Музеї Історії Барселони в Іспанії. Не так давно у польському Кракові прямо на місці розкопок відкрили Археологічний музей. «Варненські терми» у Болгарії також створені за принципом in situ. Навіть наші сусіди-білоруси зберегли клаптик своєї історії у «первозданному вигляді» в археологічному музеї «Берестя», де експонується місто XI–XIII століття.
У Києві – місті з тисячолітньою історією – нічого подібного немає. Хоча українські археологи мріяли створити підземний музей вже не раз. Ще 1972 року, коли розкопували Контрактову площу, виявили 15 дерев’яних зрубів – житлових споруд Х століття. Зрештою, влада прийняла рішення знахідки реконструювати і розмістити експозицію у музеї народної архітектури в Пирогові. Понад 40 років унікальні артефакти валялися по закутках поки, проблема не розсмокталася сама собою. Три роки тому стало відомо, що знахідки з Контрактової просто згнили.
Втратили ми й оборонні вали ХІ століття та Лядські (Печерські) ворота, знайдені під час реконструкції Майдану Незалежності. Тепер про нестворений музей нагадує лише споруда, що стирчить посеред Майдану і є реконструкцією Лядських воріт. В підземеллі Майдану місце музею зайняв торговий центр «Глобус».
Цього разу київська влада, певно, теж розраховує на подібний сценарій, затягуючи час з прийняттям рішення про створення на Поштовій музею. В мерії добряче подумали і вирішили, що не можна через якість там «артефаки» взяти і розірвати договір і образити інвестора-забудовника.
Хто «інвестор», якого боїться влада?
А інвестор виявився непростим. За розслідуванням «Наших грошей», фірма “Хенсфорд-Україна”, яка здійснює всі роботи на Поштовій площі, зокрема, й зведення торговельного центру, була створена за кілька місяців до подій на Євромайдані. І належить вона Андрію Кравцю – так званому завгоспу Віктора Януковича, який опікувався побутом колишнього президента і очолював при Януковичі Державне управління справами. Після Революції Гідності Андрій Кравець і його дружина Марина Пелих, котра за документами є власницею компанії, виїхали з України, але невдовзі повернулися і активно взялися за роботу.
Конкурс Кравець виграв ще при своєму патроні у 2013 році.
Розірвати з фірмою договір, як того вимагає громада, є усі підстави. Місто має вигідні переговорні позиції, оскільки забудовник не має договору оренди землі. ТРЦ на Поштовій раптом виплило з проекту реконструкції транспортної розв’язки. Торговий центр – не дорога. Це очевидно. Проте така схема спрощує оформлення дозвільної документації забудовнику. Оскільки відповідно до закону «Про регулювання містобудівної діяльності» для нових об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури не потрібно мати право власності чи користування земельною ділянкою.
Влада боїться судових позовів від забудовника. За словами мера Віталія Кличка, розірвання інвестиційного договору обійдеться міському бюджету в 500 мільйонів гривень.
Битва за Поштову
Судячи з назв рішень, котрі Київрада приймала по Поштовій площі, на перший погляд, проти музею ніхто не виступає. Але, якщо уважно прочитати тексти тих двозначних документів і прислухатися до коментарів чиновників і деяких депутатів, то виявиться, що питання «заговорюється» і влада банально «висловлює глибоку стурбованість».
Перший проект рішення по Поштовій авторства Сергія Гусовського від «Самопомочі», прийнятий під тиском громади лише у першому читанні, чітко визначав: інвестиційний договір із забудовником Поштової, котрий на місці розкопок веде будівництво двоповерхового підземного ТРЦ, має бути розірваний, об’єкт переданий в комунальну власність, а згодом — у постійне користування Музею історії міста Києва. І коли активісти вже майже повірили у добрі наміри влади, на друге читання винесли альтернативний документ від представників провладної фракції, котрий повністю перекреслив здобутки попереднього. За довгими і заплутаними фразами про «ініціювання можливості розірвання договору» ховається суть: договір з інвестором не розривається, замість створення музею йдеться про створення «публічного простору» і в документі відсутні джерела фінансування проекту.
Доти категоричний та однозначний у своїй позиції автор першого подання Сергій Гусовський хоч і назвав другий варіант рішення не ідеальним, проте підтримав його, як таке що нібито «об’єднає всю Київраду» і дозволить продовжувати розкопки. На виступ Гусовського з трибуни Київради в кулуарах проскандували «Ганьба» і «Зрада». А ще пригадали йому будівництво ТРЦ на Героїв Дніпра, проти якого «Самопоміч» теж боролася на боці громади. В результаті – будівництво ТРЦ над входом в метро вже майже закінчується.
На своє виправдання пан Гусовський за кілька днів після сумнозвісного голосування зареєстрував проект рішення про розірвання договору з інвестором будівництва ТОВ «Хенсфорд Україна», про що зняв відеозвернення і виклав його в інтернет-мережі.
Поштовий Майдан
«Зрада» це чи «Перемога» активісти довго не обмірковували і вирішили захищати Музей на Поштовій прямо біля розкопок. Вже понад два тижні на Поштовій – Майдан. Захисники історичної спадщини, серед яких відома своєю боротьбою за Андріївський узвіз мистецтвознавець Ольга Рудьковська та голова громадського руху «Почайна» Анабелла Моріна, ночують в середмісті столиці, а вдень проводять екскурсії розкопками, організовують всілякі мистецькі акції, привертаючи до проблеми увагу громадськості. Загалом на Поштовій чергують представники близько 30 громадських організацій.
Днями Анабеллу Моріну шпиталізували прямо з кулуарів Верховної Ради, де активісти відстоювали Поштову вже перед парламентарями. Це був 13-й день голодування активістки на Поштовому Майдані.
Мешканці міста протягом року боролися за цей музей, останні півроку супроводжували проект рішення Київради, який передбачав припинення інвестдоговору з компанією, що пов’язують із завгоспом Віктора Януковича Андрієм Кравцем. І от в останню мить нам пропонують наше рішення, через те, що вони там щось пошушукались, замінити зовсім іншим проектом, який передбачає зовсім іншу позицію. Всі вони кажуть, що музей буде, але питання в тому — що це буде за музей. Це буде кімнатка 10 на 10 метрів, передбачена проектом ТРЦ, затвердженого та погодженого всіма інстанціями? Він же так і не відміняється новим проектом»
заявила Моріна і прийняла рішення голодувати доти, поки не буде «нормального рішення» по Поштовій.
В конфлікт втрутилась Верховна Рада
У конфлікт «музейників проти забудовника» зрештою втрутився парламент. Верховна Рада внесла в порядок денний проект постанови про занесення об’єкту культурної спадщини на Поштовій площі у м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією пам’ятки національного значення та подальших кроків щодо музеєфікації артефактів для створення національного музейного закладу культури.
Рада також рекомендує Київській міській державній адміністрації “вжити вичерпних заходів для інформування громадськості про об’єктивний поточний стан з музеєфікації об’єкта культурної спадщини та широкого обговорення подальших кроків з метою зменшення соціальної напруженості”.