Де упокоїти Барсіка «по-людськи»?

Стихійні цвинтарі

У нашій родині трапилася велика біда – помер улюблений член сім`ї пекінес Бамсик, який прожив із нами понад 10 років. Помер прямо у мене на руках, коли ніс його додому з ветеринарної клініки, де йому зробили якийсь укол від задишки. Убитий горем, я став шукати місце, де можна його захоронити «по-людськи». Покопався в  інтернеті, заглянув на сайт міської влади, обдзвонив деякі управління, проте так і не знайшов відповіді на болюче питання. На «гарячій лінії» КМДА мені повідомили: у Києві поки що немає комунального кладовища для домашніх тварин. І порадили самому знайти підходяще місце. Тож довелося загорнути друга в біле простирадло та закопати недалеко від дому в посадці, де вже були подібні могилки, судячи з написів на них… 

Від знайомих з Березняків довідався, що у них на районі є велике стихійне кладовище, на якому хоронять домашніх тварин вже більше 30 років. Із цікавості я заглянув й туди. Картина ­– доволі неприваблива. На пустирищі, зарослому кущами і високою травою, здіймалися сотні могилок, у яких покоїлися собаки, коти, черепахи, хом’ячки та інші улюбленці – навіть жаба. Чимало з них були явно запущені й без ознак людської уваги. Є й  доглянуті, як за найріднішими членами сім`ї – з поминальними лавочками, огорожами, надгробками та навіть мармуровими пам’ятниками з душевними епітафіями. На одному з них – мало не в людський зріст у вигляді серця – був вигравіруваний «портрет» пса з підписом «Бой» та словами: «Для когось ти – просто собака, а для нас – цілий світ. Пробач, що не вберегли тебе» і датами народження та смерті. На дещо скромнішому пам`ятнику із собачою мордочкою: «Рідній Мані. Любимо. Твоя сім`я». А от зовсім скромна дощечка: «Нашому теплому другу Дєнєчці»… Бабуся, яка поралася тут біля могилки кішечки, розповіла, що кладовище іноді грабують вандали, а якось його мало не знесли комунальні служби, щоб «не псувало території». Але люди відстояли кладовище у влади, допоки не побудують міського цвинтаря.

Нині по місту розкидані ще декілька подібних стихійних захоронень домашніх тварин. Комунальники їх не чіпають, оскільки людям просто ніде хоронити своїх улюбленців. Зокрема, такі є на вулиці Зодчих у Святошинському районі, на вулиці Євгена Сверстюка у Дніпровському, за Лісовим кладовищем, біля вулиці Пухівської на Троєщині. Деякі з них викликають справедливі нарікання місцевих жителів щодо такого сусідства. Є багато скарг до місцевої влади. Проте більшість людей ставиться з розумінням того, що померлих улюбленців нікуди дівати. Дехто вивозить їх хоронити на дачі чи до родичів у сільську місцевість, в основному ж закопують неподалік від дому в якійсь посадці.

Скільки коштують похорони пухнастого друга?

Небагато господарів користуються послугами приватних фірм, які можуть організувати справжні похорони «друга сім`ї», кремувати його і видати урну з прахом. Набираю номер однієї з фірм, якими рясніє мережа, і цікавлюсь, як можна поховати мого пекінеса. Жвава жіночка розповідає, що хоронять в основному поблизу Лісового кладовища, оскільки там мало людей, і ніхто не буде заважати чи забороняти це робити. Якщо неподалік будинку, то можуть бути неприємності, тож це коштуватиме значно дорожче. Ціна різниться і залежно від пори року. Взимку – дорожче, оскільки промерзає земля і її потрібно довбати. Стандартна «зимова» ціна поховання собаки вагою до 10 кілограмів – 2 тисячі гривень. Тварину можуть забрати прямо з дому до 21 години. Поховати можна в дерев`яній лакованій труні розміром 50 на 70 сантиметрів, обшитій всередині білою тканиною та з подушечкою. Ціна труни 1100 гривень. У них же можна замовити й пам’ятник, вартістю від 1400 гривень – у вигляді лапи тварини з портретом і до 6000 – гранітний, як для людини. Якщо ж клієнт хоче заощадити, жінка порадила провести кремацію собаки, яку вони проводять у орендованій на Байковому кладовищі печі. Така послуга коштує для собаки вагою до 10 кілограмів 980 гривень, плюс вартість урни – від 300 гривень. Якщо хочете на урні вибити кличку тварини, то ще плюс 50 грн. Урну можна зберігати вдома чи поховати неподалік. Адміністратор переконує: фірма гарантує, що видадуть прах саме вашого улюбленця. Принагідно похвалилася, що ці послуги вони надають із 2003 року і нарікань не мали. Я обіцяв подумати…

Коли ж буде комунальне кладовище?

Спочатку замовником робіт на будівництві цього кладовища виступало управління комунального господарства КМДА, потім ці функції передали управлінню ритуальних послуг. Згодом їх перебрало КП «Київський крематорій», після якого – КП  «Притулок для тварин». Зрештою, недобудованим цвинтарем має займатися Київська міська лікарня ветеринарної медицини. Як нам повідомив її керівник Михайло Заславський, цей об’єкт мав бути давно у їх підпорядкуванні, але досі вони не отримали всього пакету документів на нього. Папери нібито знаходяться в одному з підрозділів КМДА. «Зрозуміло ж, що без цих документів жодних робіт ми проводити не можемо, – зазначив директор ветлікарні. – А як тільки їх отримаємо, то створимо спеціальну комісію, яка має детально обстежити стан збудованих приміщень та визначити обсяг робіт по завершенню будівництва всього комплексу кладовища. Для цього ще потрібно збудувати крематорій та колумбарій. Коли цвинтар і всі потрібні документи передадуть нам, то буде оголошено тендер на виконання проектних робіт цих об’єктів. Поки що ж неможливо говорити про їх обсяги та фінансування. Я був на кладовищі і бачив адміністративне приміщення та ритуальну залу, які начебто ще перебувають у задовільному стані, але висновки мають зробити фахівці».