«Пропустіть квартал Маре в Парижі. Забудьте Бонд-стріт в Лондоні. Коли йдеться про шопінг у Європі, відправляйтесь на схід, у Київ, де ви знайдете бажані форпости вінтажу та розкоші»,- саме так про наше місто як найкраще місце для шопінгу нещодавно відгукнувся відомий американський журнал про моду Vogue. Оглядач цього видання до списку модних місць Києва вніс не лише дорогі бутіки в центрі Києва, а й, як не дивно, секонд-хенд на Лісовій, котрий видання називає найкращим блошиним ринком Європи. До нового титулу самі працівники ринку ставляться скептично, більшість і не знає про славу, яка на них раптом звалилась, проте всі погоджуються, що на їхньому ринку справді можна знайти все, що завгодно.
Майже 40% українців купують речі в секон-хенді. Окрім цього, дві третини опитаних українців позитивно ставляться до того, в Україні є можливість придбати вживаний одяг чи взуття з Європи або так званий “секонд хенд” і лише 18% – негативно. Такі дані соціологічного дослідження оприлюднила Соціологічна Група «Рейтинг». Популярність магазинів ношеного одягу зростає в скрутні економічні часи, проте сказати, що секондом користуються лише бідні люди не можна. Магазини «другі руки» також дуже популярні в заможних європейських країнах. Тай у нас секонд-хенд в тій чи іншій формі існував здавна. За часів Російської імперії це були лавки «посмітюхів» (аналог російського «старьёвщика»), за радянської влади – комісійні магазини. Нове слово «секонд-хенд» українці вивчили на початку 90-х років минулого століття, коли магазини ношеного одягу з’являлися, як гриби після дощу у найнесподіваніших місцях. Саме в середині 90-х сформувався найбільший секонд-хенд Києва та другий за величиною в Європі – «секонд на Лісовій».
Хто купує на секонді?
Тони дешевого та різноманітного одягу притягують до себе неймовірно строкату аудиторію покупців: тут і пенсіонери, котрі шукають що подешевше, і молодь, котра сподівається нарити щось по-модніше.
В часи економічної кризи модний та якісний одяг дозволити собі стає все складніше. Саме тому серед столів з товаром найчастіше можна помітити молодих людей 15-25 років. Молодь шукає одяг європейських молодіжних брендів, котрих останнім часом в Україну майже не завозять. Ціна покупки залежить виключно від терплячості та «гостроти зору».
Окремо стоїть група неформальної молоді: на секонді набагато легше знайти речі для створення необхідно образу за невисоку ціну: вінтажні джинси та плаття, взуття та аксесуари, пальта, балахони, куртки, футболки…
Користуються секондом і молоді дизайнери одягу. Юні модельєри цікавляться не стільки пошивом, скільки тканиною. Студенти Київського вищого професійного училища технологій та дизайну одягу, котрих ми тут зустріли, говорять, що часто ціна хорошої речі коштує в кілька разів дешевше, аніж тканина, з якої вона пошита.
«Інколи серед дрантя трапляються якісні речі відомих брендів, чим користуються умільці ремонтувати одяг та взуття. Також я можу безпомилково визначити новачок переді мною чи досвідчений покупець: новачок ховає від усіх очі та соромиться навіть розрахуватися за товар. Досвідчений покупець почуває себе тут, як риба у воді».
Окремий прошарок відвідувачів секонд-хенду – зірки та шукачі ексклюзиву. Серед українських зірок естради найбільш відомим поціновувачем та захисником секонду був легендарний Андрій Кузьменко – соліст гурту «Скрябін». «Свої тридцять років я зустрів повністю у секонд-хенді» – зізнався якось Кузьма у 2010 році. Серед західних зірок найвідоміші поціновувачі такого одягу – Джонні Депп та Джулія Робертс.
Секонд є також непоганим джерелом прибутку для підприємливої молоді: дорогі брендові речі «доводять до тями» і продають в інтернеті в декілька разів дорожче.
«Маю власну спеціальну сторінку в соцмережі, де перепродаю речі. Нещодавно знайшов неформальний піджак одного відомого англійського бренду: довелося лише випрати і відпарити: перепродав в 30 разів дорожче, ніж купляв! Але піджаки – не мій профіль. Я спеціалізуюся на одязі в стилі «кежуал». На моїй сторінці здебільшого вітровки, светри, реглани, джинси, кросівки, шарфи, шапки. Основна моя клієнтура – футбольні фанати. Закупляюся не лише на Лісовому, а також і в дрібних точках, де торгують «на вагу». У найвдаліший місяць заробив 5000 грн. Знаю людей, для яких подібна інтернет-торгівля – основне джерело прибутку».
Перший сорт – не брак
Одяг секонд-хенд має свою класифікацію, яка залежить від якості товару. Торговці розподіляють його на кілька категорій:
«1 та 2 сорт». Це – найдешевший одяг, що може містити дефекти, інколи значні. Ці речі торговці розкладають на столах. Ціни – найдемократичніші: футболка може обійтися в 5 гривень, штани – 5-15 гривень, взуття та верхній одяг 5-25 гривень. Ціни на одяг першого сорту, що не містять серйозного браку, можуть коливатися від 20 до 100 гривень.
Зазвичай речі цих сортів можна знайти на «Полі чудес» – найдешевшій частині секонд-хенду.
«Екстра». Це одяг, що не має дефектів та слідів носки. Найчастіше його розвішують на вішаках. Ціна коливається в межах 150-500 гривень. Можна зустріти й дорожче.
«Люкс» та «Крем» – найдорожчий найякісніший сегмент секонд-хенд ринку. Це нові або майже неношені речі, що виглядають як нові. Одяг сорту «Крем» – це нові речі, що поступають із західних стокових маркетів. Його ціна відповідна: від 500 гривень за костюм до 3000-4000 за натуральну шубу.
Ціна питання
«ЗКЧ» підрахували, в яку суму може обійтись мінімальний літній гардероб з секунду, а також наскільки вигідно займатися секонд-хенд бізнесом в Україні.
| Предмет одягу | Середня вартість (грн ) |
| Сорочка (блуза) | 30 |
| Джинси (спідниця), 1 сорт | 50 |
| Футболка (2 шт), 1 сорт | 30/шт |
| Взуття спортивне | 50 |
| Туфлі (черевики) | 50 |
| Легка куртка, плащ, 1 сорт | 50 |
| Светр, кофта | 40 |
| Всього | 300 |
Прибутки підприємців, що займаються продажем секонд-хенду, залежать від курсу євро (саме в цій валюті найчастіше ведуться розрахунки з оптовиками). Наразі, щоб придбати мінімальну, але якісну літню колекцію підприємець має викласти близько 20 000 гривень. Оренда приміщення з усіма затратами коштуватиме ще 10000. Саме тому товар, що продається в МАФах чи стаціонарних магазинчиках дещо дорожчий, аніж все на тому ж ринку. Також на великих ринках одяг здебільшого недорогий. Приміром, на «Лісовій» за кілограм секонд -хенду правлять при закупці близько 3 євро.
Ложка дьогтю
Навколо секонд-хенду в Україні (а в Києві особливо!) завжди точилися скандали. Іноді секонд ставав навіть фактором міжнародних відносин! У 2012 році головною темою зустрічі тодішнього очільника міста Олександра Попова з послом Нігерії Ібрагімом Пада Касаєм стала ліквідація знаменитого секонд-хенду на Шулявці.
Неодноразово звучали заклики до заборони ввезення поношеного одягу до України.
Найвідоміший випадок – реєстрація 3 вересня 2010 року головою Держкомпідприємництва (нині ліквідована структура) паном Бродським законопроекту, що передбачав заборону ввезення секонд-хенду до України. Підстава – захист національного виробника та боротьба з контрабандою. Закон не набув підтримки через широкий суспільний резонанс та радикальність самого формулювання. Натомість було значно посилено заходи митного контролю за секонд-хендом, що надходить до України.
У 2013 році – нова спроба, і знову невдала. На цей раз відзначився депутат від «Батьківщини» Віталій Немилостивий. Знову гучно декларувався «захист національного виробника» та «відродження легкої промисловості». Щоправда, нові правила співробітництва з ЄС унеможливлюють подібні ініціативи.
Проте не існує «диму без вогню». Торгівля секонд-хендом таки відзначилась в контрабандних схемах. У 90-ті роки найпростіша з них виглядала так: спершу реєструвався благодійний фонд, на який можна було отримувати гуманітарну допомогу одягом. Отриману таким чином «допомогу» відразу ж перепродували. Це й породило другу відому назву секонд-хенду: «гуманітарка». Разом з поношеними речами в нашу країну протягом 90-х – поч. 2000-х років дійсно контрабандним чином потрапляли нові дорогі брендові речі.
Зараз найбільше питань виникає з дотриманням санітарно-гігієнічних норм на ринку. І якщо при офіційному ввезенні документи про обробку та знезараження надає сторона-експортер, то в Україні все це «знезараження» може зійти нанівець. Причина – у методах зберігання найдешевшого одягу. Здебільшого його зберігають на столах просто неба навіть під час дощу або снігопаду. Як результат – цвіль, вологість та антисанітарія. Вдягати такий одяг на себе – небезпечно. Останнім часом, щоправда, більшість продавців намагаються прикривати товар хоча б поліетиленом.
«Страшилки» про небезпечний метод обробки товару із застосування формальдегіду виявились міфом. Дійсно, речі справді пахнуть специфічно, але тому, що їх ретельно обробляють гарячим паром і дезінфікуючим газом (40%- вим параформаліном), котрий вбиває віруси і бактерії. Проте, для здоров’я ці речовини безпечні. Хіба що алергікам слід бути обережними. Тим паче параформалін змивається і запах вивітриться після першого –другого прання.
З пересторогою до ношених речей ставляться і ті, хто вірить, що кожна річ несе на собі енергетику попереднього господаря. Буцімто на секонді трапляються речі й померлих людей. (Що цілком можливо!)
В таких випадках знавці тонких матерій радять присипати кожну річ сіллю – вона, кажуть, вбирає в себе «негативну енергетику». Або, гарно виправши річ, рекомендують скропити святою водою. Одне слово, у кожного свої забобони. Безсумнівно лише одне –
перед використанням – прати обов’язково! А ще краще – додайте замість порошку миючий засіб для посуду.
Наостанок, зазначимо, що секонд і донині є «табуйованою» та постидною темою в нашому суспільстві. Відвідувачі та продавці, радо спілкуючись і відповідаючи на питання, водночас, відмовлялися від будь-яких особистих фото.
Якби там не було,все ж секонд-хенд виконує важливу соціальну функцію: допомагає вдягнутися тим, кому новий одяг сьогодні просто «не по кишені». У пошуках дешевого й гарного одягу не забувайте про засоби безпеки і будьте здорові!
