Якби не вибори, революції чи незаконне будівництво у власному дворі, більшість українців і не знали б, що таке проявити власну позицію чи відстояти своє право. Зайве психувати ми справді не любимо, проте останнім часом громадянська активність таки зросла. Щоправда, найчастіше вона має протестну форму. Організованій активності суспільство ще вчиться. І чимдалі, все частіше воно вимагає ефективних механізмів мирного впливу на владу. Два з них – електронні петиції і місцеві ініціативи.
Що ефективніше подати – петицію чи місцеву ініціативу?
Створювати електронні петиції останнім часом стало дуже популярним заняттям. Пишуть з будь-якого приводу. Пишуть Президенту, пишуть меру. І не безрезультатно. Можливість донести ініціативи соціально активних громадян до місцевої влади через електронну петицію у киян з’явилась під кінець 2015 року. Уже через рік громадяни подали 30 петицій, 22 з них підтримала мерія. Щоправда до практичної реалізації дійшли одиниці. Зокрема, завдяки народній ініціативі у Києві запрацювали нічні маршрутки, освітили темні пішохідні переходи, на вулицях почали з’являтись контейнери для збору небезпечних відходів. По інших, як звітує влада, або підготовлені проекти рішень, або створені робочі групи для їх вирішення.
Цей різновид народної демократії користується популярністю через відносно простий спосіб її оформлення. Ходити нікуди не потрібно, збирати підписи – теж. Кияни самі голосують на сайті, текс петиції теж не потребує юридичної освіти. Проте зручність ця оманлива. Як показує практика, успіху досягають ті подання, що мають під собою ґрунтовне знання проблеми і правильну адресацію. Приміром, мерія не може перевести Києво-Печерську Лавру з-під юрисдикції Московського Патріархату під Київський, хоча петицію і підтримали необхідні 10 тисяч киян. Подібних прохань, що не належать до повноважень органів місцевого самоврядування, на сайті електронних петицій – тисячі.
Щодо юридичних наслідків народних звернень, то треба розуміти, що петиції не можуть автоматично перетворюватись на законопроекти чи проекти рішень. Попри те, що розглядатись вони мають в особливому порядку, їхній характер швидше консультативний ніж імперативний. Конкретним рішенням петиція стане лише, якщо чиновник визначить це за доцільне. Петиція – це елемент вивчення громадської думки і користь її, передусім в тому, що вона дає розуміння владі про те, що найбільше хвилює киян і куди слід рухатись.
Інша справа – місцеві ініціативи. Ця форма участі мешканців у місцевому самоврядуванні не така популярна як петиція, хоча давно є традиційним механізмом місцевої демократії і, до речі, передбачена українським законодавством. Несправедливо забута вона була через те, що не мала чіткого порядку оформлення і внесення на розгляд Київради. А за законом саме місцева ініціатива мусить обов’язково потрапити в сесійну залу для голосування. За умови коректного оформлення. Тому дуже часто чиновники навмисно не допускали до розгляду невигідні для влади ініціативи. Опозиційні, суперечливі, критичного змісту звісно ж не реєструвались під приводом неправильного оформлення.
У жовтні 2015 року Київрада конкретизувала механізм подання місцевих ініціатив, а у 2016-му ці правила були ще раз переглянуті під офіційним приводом спрощення процедури. Наскільки спросився процес, сказати важко, а от що впадає в око одразу, то це кількість необхідних голосів під ініціативою. Якщо 2015-го до розгляду приймались пропозиції, котрі підтримали всього 500 осіб, то вже з 2016-го ініціативна групи має зібрати мінімум 1000 голосів. Хоча це теж посильна цифра для Києва. Під електронною петицією, нагадаю, слід підписатись десятьом тисячам протягом 90 днів! На відміну від петицій, котрі мають загальний характер проблем, місцеві ініціативи вирішують локальні задачі. Тому згуртувати доведеться, буквально, близьких і далеких сусідів.
Так, наприклад, зробила громада Позняків, котра нещодавно домоглась припинення будівництва небезпечної АЗС поряд з житловими будинками, школою і озером на перетині вулиць Ревуцького та Ахматової. Їхня вимога потрапила на засідання Київради 20 квітня цього року і набрала 76 депутатських голосів. На місці автозаправки вирішено влаштувати сквер.
Активні деснянці. Милославичі знову бунтують
Місцеві ініціативи зазвичай готуються довше за петиції, оскільки передбачають можливість готового проекту рішення. Тому без юридичного супроводу швидше за все не обійтись.
Та навіть, якщо ви залучите професійних юристів, будьте готові до відхилення документу відділом реєстрації Київради.
Так активістам з троєщинського мікрорайону Милославичі з першої спроби подати свою місцеву ініціативу не вдалось. Попри те, що громада зібрала 2 тисячі 93 голоси, при необхідній тисячі підписів. І їхню достовірність перевірили працівники мерії. Офіційна відмова – неправильне оформлення. Ініціативу повернули на доопрацювання і зараз вона знову проходить перевірку.
Бунтівні троєщанці чиновникам і депутатам столичної мерії добре відомі. Це не перша їхня боротьба за свою територію. Кілька місяців тому принципові мешканці молодого мікрорайону на київській околиці пікетували мерію, домагаючись повернути до комунальної власності новозбудований дитячий садочок.
Читайте також:«Бій за садочок або добровільно-примусове будівництво в ЖК «Милославичі»
Справа в тім, що за проектом комплексної забудови 20-го мікрорайону Троєщини, окрім житлових висоток передбачалось зведення дитячого садочка, школи, паркінгу і стадіону. В результаті примусили збудувати лише садочок і то в обмін на позапланову 14-ту висотку, яка з’явилась на місці обіцяного паркінгу. Поступитись паркінгом мешканців тоді вмовив сам міський голова Віталій Кличко, пообіцявши, що натомість жителі отримають сучасний і комфортабельний садочок. Що важливо – безплатний, тобто комунальної власності. Садочок дійсно збудували хороший, проте щомісячна ціна за перебування в ньому виявилась близькою до 5 тисяч гривень. Оскільки заклад по факту місту не передали, зробивши його приватним. Жителі вирішили не здаватись і не пробачати обману ні забудовникам, ні чиновникам. У вересні минулого року відкрити садочок не дозволили. Боротьба триває й досі. Проте схоже, що наполегливість і принциповість троєщанців таки принесе їм перемогу. Рішення про передачу дитячого садочка по вул. Закревського -99-А до комунальної власності міста уже пройшло відповідні профільні комісії Київради і готується до розгляду на найближчій сесії. Він отримав номер 362 і має приймати дітей з ЖК «Милославичі» вже з вересня 2017 року. Нехай із запізненням (мер обіцяв перерізати стрічку в закладі 1 лютого 2017), проте 280 малюків отримають комфортні умови, за які заплатили їхні батьки, інвестуючи в комерційне будівництво житла.
Тепер молодь з Милославичів на чолі з громадським активістом Максимом Рибалко готується до нової боротьби. Поки що мирної. Обіцяну школу жителі вимагають шляхом підготовки місцевої ініціативи.
В обґрунтуванні вимог активісти, зокрема, вказують, що «відповідно до затвердженого ще у 2006 році Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА архітектурно-планувального завдання від 04.08.2006 05-1021 на проектування будівництва 20-го мікрорайону (ЖК Милославичі), забудовників – ПАТ «ДБК-4» та ТОВ «Фіаніт» зобов’язали збудувати дитячий дошкільний заклад і загальноосвітню школу одночасно із спорудженням житлових будинків. Натомість забудовники неодноразово вдавалися до маніпуляцій із проектно-дозвільною документацію з метою максимально «ущільнити» мікрорайон житловою забудовою. Як наслідок, у значно перенаселений мікрорайон замість 9-поверхового паркінгу «вбудований» 5-секційний 25-поверховий житловий будинок.
Останнє «ноу-хау» – ініційований забудовниками поділ земельної ділянки площею 15,2903 га на двадцять земельних ділянок (проект рішення Київської міської ради від 30.01.2017 за № 304).Такі дії мають єдину мету – в обхід установлених законодавством і містобудівною документацією заборон і обмежень щодо ущільнення запроектованої та майже повністю виконаної комплексної забудови «втулити» ще кілька багатоповерхівок, у тому числі на ділянці, де згідно містобудівних умов і обмежень вже давно мало бути збудовано школу! Заразом переслідується ще одна мета – звільнення забудовників від «соціальних зобов’язань»,- йдеться в тексті документу.
Місцева ініціатива від 35-тисячного ЖК «Милославичі» передбачає проект рішення Київради про тимчасову заборону до завершення будівництва та введення в експлуатацію усіх об’єктів 20-го мікрорайону «на відчуження, іншу передачу прав, зміну цільового чи функціонального призначення, поділ, зміну конфігурації земельної ділянки площею 15,2903 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0004). А також вимагає провести індексацію вартості будівництва школи як складової забудови всього мікрорайону та віднайти джерела її фінансування.
Якщо ця місцева ініціатива буде зареєстрована, подана у вигляді проекту рішення і підтримана Київрадою, то матиме імперативний характер, тобто стане обов’язковою для виконання міською владою. Це не значить, що влада «не ставитиме палки в колеса» народним ініціаторам, проте місцева ініціатива – це один з реальних шляхів просування потрібних рішень і шанс бути почутими. Кажуть, у Європі таким чином і вирішується більшість проблем міста.
Основні правила подачі місцевих ініціатив
• За чинними правилами право вносити і підтримувати місцеву ініціативу мають громадяни, котрі зареєстровані у Києві.
• Ініціативна група має складати щонайменше 5 осіб.
• Повідомлення подається на ім’я секретаря Київради.
• Для того, щоб місцеву ініціативу розглянула Київрада, потрібна підтримка 1000 членів територіальної громади міста.
• Збирати підписи можна протягом 30-ти днів.
• Кожний підписний лист має бути підписаний усіма членами ініціативної групи.
• Достовірність підписів перевіряється секретаріатом Київради.
• Місцева ініціатива може супроводжуватись готовим проектом рішення Київради.
• Рішення по ініціативі публікується на сайті Київради і повідомляється відповідальному члену ініціативної групи.
Відмовити зареєструвати місцеву ініціативу в мерії можуть у випадку, коли пропозиція не належить до компетенції органів місцевого самоврядування, або є неточності в оформленні документу. На виправлення помилок дається 10 днів, після чого ініціативу можна подати повторно.