Самоврядування на паузі

Схоже, що мер Кличко і його президентська команда збираються посунути вибори районних рад до тепліших часів. Коли, скажімо, цифри в комунальних платіжках менш дратуватимуть потенційних виборців. Не готова нині столична влада почути реальний рівень своєї підтримки у Києві. В кінці січня серед киян було проведено соцопитування організацією”SocioStream AG”, за яким 44% респондентів відповіли, що столична влада повністю провалила політику в галузі регулювання тарифів для населення.

«Після дощику в четвер»

Коли ж реально відбудуться вибори? В травні? Чи, можливо, восени разом з парламентськими, якщо такі будуть? Це вже навіть не так важливо. Збурює головне – Києвом керують у ручному режимі і ситуація підтасовується під конкретні партії. Нагадаю,що завдяки Черновецькому і Януковичу райради у столиці не працюють з 2010 року. А останні вибори до них були 10 років тому – у 2006-му. За нової влади вони теж відтерміновувались вже кілька разів. Київрада минулого скликання, котра власне й прийняла рішення відновити райради, пропонувала провести перегони ще минулої осені, разом з виборами депутатів Київради. Провладну більшість це не влаштувало, і дату відтягли на березень 2016-го. Вже 6 лютого мусила стартувати передвиборча кампанія.

Про можливий її зрив натякала низька агітаційна активність потенційних кандидатів, особливо серед провладних партій Київради. Народу, котрий уже з 6 лютого мусив знову стати електоратом, особливо нічого не обіцяли… Натомість в місті заговорили про чергове підняття тарифів на проїзд у транспорті і на комуналку. Вочевидь, ніхто задобрювати киян не поспішав. Тим часом шукались варіанти, як небажані райради, котрі відберуть у депутатів Київради добрий шмат влади і, не дай Бог, грошей, відстрочити. А, якщо пощастить, і громада мовчки проковтне цю зухвалість, то й зовсім їх відмінити. Децентралізувати владу, дозволити громаді районів самій вирішувати, що де будувати і куди витрачати зароблене, зрештою, надати можливість обирати собі владу – все це у плани київської мерії поки не входить. Проте «красиво вийти з ситуації» якось треба. Відмінити вибори в сесійній залі не вдасться, оскільки партія «Солідарність» не має більшості в Київраді, а позиція інших партій відома – всі вимагають районних виборів. Принаймні, декларують це публічно. Навіть звернення до Президента підписали: розберіться, мовляв, зі своїм Кличком, і припиніть узурпацію. На допомогу владі традиційно прийшов суд. Він у нас, як відомо, – «самый справедливый суд в мире» і якщо потрібно, то завжди зможе підвести обґрунтування під будь-яку маячню.

«Наждаком» по виборах

Отже, Окружний адміністративний суд Києва в особі майже анекдотичного судді Огурцова заборонив Центральній виборчій комісії готувати районні вибори. Суддя краще знає, потрібне киянам самоврядування чи ні. Громаду позбавили права на владу іменем самої громади!!! «Оцените красоту, игры», сказав би на це відомий майстер махінацій Остап Бендер.

Формальним приводом для припинення виборчого процесу став позов громадської організації «Наждак» щодо неправомірності проведення виборів райрад. І суд задовольнив цей позов в повному обсязі. Широко відома у вузьких колах громадська організація «Наждак», згідно з Реєстром громадських організацій з’явилась у жовтні 2014 року. «Прописана» вона у звичайній квартирі на Борщагівці. Досі радикалізм її активістів виявлявся здебільшого у погромі підпільних казино, антисемітських висловах та претензіях до геїв чи інших «нетрадиційників». А ще «Наждак» захищав представників мерії, зокрема, управлінців з благоустрою під час демонтажу незаконних МАФів. Оскільки, власники кіосків часто обороняються завдяки найманим «тітушкам», комунальники виставляють проти них власну армію спортивних молодиків з ГО «Наждак». Останні не приховують факту співпраці з міською владою, пояснюючи це альтруїстичними намірами «навести порядок у місті». Про це на своїй сторінці у «Фейсбуку» повідомив керівник цієї організації Микола Дульський, котрий, до речі, був серед кандидатів у мери на останніх виборах. Він посів передостаннє місце з результатом 0,1% голосів.

Співпраця, вочевидь, на цьому не закінчилась. Хоча Дульський запевняє, що позов «Наждака» проти виборів – його особиста ініціатива, оскільки йому не зрозуміло, «чим по 50 крахоборів у районах будуть займатися». В інтерв’ю одному з телеканалів активіст заявив, що багато партій йому за цей позов пропонували по 100 тисяч хабара. Зараз же, за словами Дульського, політичні сили готові ще більше платити за його відкликання.

Підпис

Хто такий Огурцов?

Криміналісти добре знають: будь-яка безкарність породжує рецидив. Суддя київського адмінсуду Олексій Огурцов уже був помічений у «перевищенні службових обов’язків» і винесенні замовних рішень. Зокрема, в 2013 році його звинувачували у підсуджуванні на користь компаній Януковича. Завдяки Огурцову, фірма, яка постачала матеріали на будівництво «Межигір’я» відсудила в держави 2 мільйони гривень податків. А вже торік разом з колегами цей служитель Феміди прийняв рішення, яким не дозволив державі забрати у фірми «Голдер Деррік» 20 газоносних родовищ, отриманих нею в часи Януковича. «Голден Деррік», як раніше встановило «Слідство.Інфо», контролюється близькими до екс-президента людьми: екс-міністром енергетики Ставицьким та екс-міністром АПК Присяжнюком.

Показовими є ще кілька його рішень. Весною 2013-го він на два місяці заборонив проводити мітинги протесту біля Генпрокуратури. До того, в 2011-му, Огурцов, заблокував роботу пленуму Верховного суду України, який не зміг провести засідання і обрати нового голову ВСУ. В результаті – тодішня влада Януковича отримала достатньо часу, аби визначитись з рівнем своєї симпатії до потенційних кандидатів на найвищу суддівську посаду. Ситуація, коли суд нижчого рівня блокує роботу суду вищої інстанції говорить про одне – судовою гілкою влади керували ззовні. Керують і досі, якщо подібні випадки повторюються. Незважаючи на всілякі журналістські розслідування, прокурорські перевірки і громадський розголос такі Огурцови як вершили своє кривосуддя, так і вершать далі. Не страшна їм жодна переатестація, реформа чи люстрація, бо це ж така спокуса – мати свого «решалу» в чорній мантії, уже вихованого і об’їждженого системою.

«Політики явно загрались і перестали відчувати землю під ногами. Можу багато чого зрозуміти. І втому від виборів, і відсутність у багатьох коштів для кампанії… Але не розумію іншого – навіщо було киянам кілька років морочити голову обіцянкою відновити у столиці районні ради? Навіщо тоді влітку Київрада призначала вибори?
На жаль, ми живемо у час панування дилетантів у багатьох сферах нашого повсякденного життя. Справжня політика це не лише тактика, але і стратегія. Це як у шахах: можна досконало розіграти дебют, проте зробити кілька необачних ходів у мітельшпілі, і, як неминучий наслідок, в ендшпілі потрапити у безвихідну ситуацію. Але хіба ми здатні прораховувати хоча б на 3-4 кроки вперед? Бачимо тільки те, що видно до обрію… Тому треба припиняти ганебну практику жити одним днем, це шлях до електорального забуття».
А кивати на одного Огурцова уже не вийде – виборець подорослішав і робитиме свої висновки. Виборець, який втомився від популізму і хоче відповідальної позиції. І запит на це росте з кожним днем.

Андрій Магера

Заступник голови ЦВК

ЦВК, котрій Адміністративний суд заборонив проводити будь-які дії по організації виборів, подав апеляцію на рішення судді Огурцова. Заступник голови ЦВК Андрій Магера вважає, що таке рішення судді «має всі ознаки незаконності»