Впевнений, я багатьох розчарую – так зване повернення місту «Київенерго», котрого з трепетом чекають кияни, не зробить їх багатшими. Навіть навпаки – витягне з міської казни купу грошей. Суми у платіжках за тепло не стануть меншими, дякуватимемо, якщо не зростуть.
«Київенерго» – монополіст, що постачав нам тепло, гарячу воду і світло. Досі компанія була єдиним потужним комплексом. Проте як і в будь-якому іншому підприємстві, «Київенерго» має активи привабливі і проблемні. Найбільше компанія заробляє на постачанні електрики. Технічно застарілий тепловий комплекс для підприємства завжди був тягарем. Позбутися його тепер є добра нагода.
Вигідні закони
Ви помітили, з 1 березня світло в наші квартири постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електоромережі». У назві – жодного слова про «Київенерго», зате незмінним залишився ахметівський ДТЕК. В 2017 році (дуже вчасно!) був прийнятий закон «Про ринок електроенергії», за яким до листопада 2018 усі обленерго мусять розділити функції генерації, розподілу і постачання електроенергії через створення нових компаній. Цілком законно ДТЕК зареєстрував нову «доньку», котра займатиметься постачанням надзвичайно рентабельної електрики і експлуатуватиме столичні електромережі, котрі, на відміну від тепломереж, завжди були в пристойному стані. Акціонери «Київенерго» передали новому підприємству 80% уставного капіталу компанії. Після цього маневру вже навряд чи місто зможе повернути собі контроль над електромережами чи хоча б провести справжнє розслідування, коли і як вони приватизувались.
Отже, після 28 квітня київська громада отримає лише тепловий комплекс з дірявими трубами і мільярдними боргами. На сьогодні йдеться про 5,6 мільярдів гривень. Хоча два місяці тому називалась сума в 3,6 мільярди.
Правонаступником цих боргів стає КП «Київтеплоенерго», котре відтепер грітиме воду і батареї киян. Чому так? Тут знову сплила вигідна монополісту стаття. За законом «Про теплопостачання» борги прив’язуються не до підприємства-боржника, а до власника майна. Тобто автоматично після припинення договору з «Київенерго» і повернення теплового комплексу до комунальної власності, Київ мусить прийняти на себе дебіторську і кредиторську заборгованість колишнього орендаря.
Крім того, олігарх, повертаючи Києву мережі, вимагає грошову компенсацію за утримання їх в «робочому стані». Так звані «невід’ємні покращення» комунального майна менеджери «Київенерго» оцінили в 2,6 мільярдів гривень! 888 мільйонів з цієї суми – це нібито власні кошти компанії, на повернення яких і наполягає підприємливий орендар.
Хто кому винен?
Зношеність київських теплотрас складає 80%.В модернізацію всієї теплосистеми міста необхідно інвестувати від 1 до 3 мільярдів доларів, підрахували чиновники. Дивує одне, чому київська влада, здаючи майно киян в оренду, не примусила монополіста відремонтувати мережі? Адже інтерес міста очевидний: хто качає через труби гарячу воду, той їх і ремонтує. Вочевидь, що цікаво Києву – не завжди цікаво меру Києва. Тепер кажуть, що у 2001 році місто уклало з «Київенерго» дуже невигідний контракт. Нібито відшкодування за зношеність мереж документ не передбачав, та й у тарифах не передбачено накопичення грошей на ремонт. А компанія в той час була ще державною. Але з 2001 року договір поновлювався не раз і, певно, умови його теж змінювались!? Проте ні первісного контракту, ні поновленого в 2006-му Черновецьким, громаді побачити не довелось. Величезний секрет під сімома замками!
Можемо робити висновки лише з останніх заяв нинішніх мужів міста, котрі констатують: програми по ремонту тепломереж приватним «Київенерго» систематично провалювались: за 2016 рік компанія виконала лише 20% від запланованого, у 2017-му – 11%. Та й «невід’ємні покращення» документально не підтверджені. Підозрюю, що до кінця шлюборозлучного процесу місто буде винне хитрому партнеру «як земля колгоспу». Приміром, стільки, скільки коштують ТЕЦ. Бо чи поверне Ахметов Києву 2 теплоцентралі та завод сміттєспалювальний завод «Енергія» – ще інтрига. Про їх повернення сказано побіжно, «через кому» при підрахунку кілометрів теплотрас і сотень котелень…
А от за що реально розпочнеться торг, то це за 15% електромереж, котрі ще досі знаходяться у комунальній власності і легко можуть піти з молотка за рахунок примарних боргів міста. Варіанти подальшої долі цієї власності мерією вже озвучені: або створювати окреме підприємство і обслуговувати електромережі самим, або продавати (все тому ж таки «Київенерго») або здати в оренду «на вигідних умовах». До чого схилять Київраду, здогадатись не важко з останньої заяви Івана Плачкова – голови наглядової ради «Київенерго». «Враховуючи, що в «електричній частині» майна є доля міста, а в «тепловій» є доля ДТЕК, це майно потрібно оцінити і обміняти»,- сказав він. Чи буде обмін рівноцінним, нам з вами навряд чи скажуть. Бо що таке «Київенерго» без котелень, мереж, і централей? Це офіси, якась кількість майна – (можливо щось було придбано компанією, але найчастіше – віджато у міста), це колектив, котрий потрібно працевлаштувати, і – купа ліцензій, дозволів, договорів, допусків. Саме цією паперовою тяганиною, котру перед початком роботи має пройти новостворене КП «Київтеплоенерго» й лякають чиновників. Мовляв, для того аби отримати ці «дозволи на роботу», нове підприємство витратить півроку. Краще користуйтеся нашими. Яким чином? – Викупіть «Київенерго» разом з «допусками» і колективом. Яка ціна питання? – Визначить «незалежний експерт». Тут хочеться запитати, по-перше, чи коштують дозвільні папери 15% електромереж міста? І по-друге, «Київтеплоенерго» всю минулу зиму вже обслуговувала частину теплотрас Дніпровського і Дарницького районів. Це 8 мільйонів квадратних метрів площ, що співмірно, скажімо, з усім Черніговом. Кажуть, КП непогано впоралось. То що воно весь цей час працювало без ліцензій і допусків? Мутна історія.
Віддати, щоб забрати?
КМДА пропонує вкласти в КП «Київкомуненерго» 7,42 мільярдів гривень. Кажуть, це потрібно для старту роботи. На останній сесії депутати погодились виділити 1,2 мільярди. Проте натякають, що комунальне підприємство не можна підсаджувати на бюджетну «голку». КП мусить ставати на ринкові рейки і приносити місту прибуток, а не бути для нього ненаситною «чорною дірою».
Чиновники в питаннях прибутковості стримано мовчать, натомість озвучують плани за три роки підготувати тепловий комплекс «для партнерських відносин з інвестором». Тобто зараз за податки киян комунальники так-сяк підлатають те, що залишилось від 17 років нещадної експлуатації попереднім орендарем, а далі знову шукатимуть, кому віддати ТЕК? Кияни, а чи не здається вам, що нас знову дурять? Принаймні, використовують? Бо як латати, то за наші гроші, а як на відремонтованому заробляти, то – «інвестору». Не здивуюсь, якщо цим «інвестором» виявиться якась офшорна компанія, зареєстрована на ім’я «дядька-тітки-бабусі-дідуся» Ахметова. Адже бізнес на постачанні тепла, та ще й за умови модернізації обладнання, не такий уже й збитковий. Інакше олігарх давно би скинув його зі своїх плечей. Тим більше, що він вміє домовлятися з будь-якою владою.