Якщо ваші діти ходять до однієї зі шкіл Деснянського району, вам не треба розповідати ні про перукарні на місці колишніх шкільних теплиць, ні про вчителів, котрі занижують оцінки дітям, спонукаючи їх таким чином займатися з репетиторами (іноді в цій ролі виступає сам «предметник», іноді він рекомендує когось із колег, скажімо, колишнього однокурсника), ні про безкінечних фотографів від чиїх послуг часто не можливо відмовитися.
Батьки, зазвичай, обурюються, але далі цього справа не йде, тому що «скрізь так». Справді, реальність уже дуже далеко відійшла від обіцяного Конституцією права на безкоштовну освіту. Школа поступово перетворилася на прибутковий бізнес.
Що ж робити, якщо ви не хочете брати в цьому участі?
Скільки коштує безкоштовна школа?
Бідолашні школи не отримують належного фінансування з боку держави, вони ледь животіють. Таке твердження – стереотип і не більше. Візьмімо школу, де навчається 1500 учнів. Мінімальний місячний внесок до фонду школи у Деснянському районі – 50 грн. Множимо – виходить 75 000 грн щомісяця. Ці гроші є фактично «падають з неба», не вимагаючи ніяких попередніх капіталовкладень. Крім того, ніякого ризику і ніяких податків. Прибуток – чистішого не буває… І це самий мінімум, бо, залежно від пафосності школи, може йтися про 75, 100 і навіть 150 грн. Гімназії, котрі формально є елітними навчальними закладами, мають ще вищі розцінки – наприклад, у гімназії «Троєщина» щомісячний внесок у фонд школи коливається у межах 300-375 грн, а єдиний у своєму роді Києво-Могилянський колегіум обходитиметься вам у 320 грн на місяць – щоправда, тут усе офіційно, ці гроші треба покласти на рахунок школи, отримавши в банку квитанцію.
І хоча мами з Деснянського району на форумах стогнуть, вважаючи апетити своїх шкіл непомірними, усе пізнається в порівнянні – буквально за Московським мостом починається Оболонь, мешканці якої сміятимуться з деснянських внесків (бо на Оболоні не здивуєш поборами у 500, і навіть у 900 гривень щомісяця в державних закладах!) Приватна лінгвістична гімназія (ключове слово – приватна) обійдеться залежно від класу у 2500-3600 грн на місяць без вартості підручників…
Школа освоїла чимало й інших способів осідлати грошові потоки. Наприклад, здавати частину своїх приміщень в оренду, отримуючи «чорну» орендну плату.
Вихід №1: ігнор
Не у кожному класі, але в кожній школі є бодай один із батьків, хто просто говорить: не буду платити, і квит. В ідеалі ще й зацитує нашу популістську Конституцію, яка всім обіцяє безкоштовну повну середню освіту, або згадає Небесну Сотню, кров якої ми мусимо відчувати на руках щоразу, даючи або беручи хабар. Такі батьки не ходять на збори і всіляко ігнорують життя школи. Політична біженка Ірина Белачеу, мати семикласниці, розповідає: «Зрозуміла, що, почавши шлях революціонера, не можна робити ні кроку назад, навіть “заради дітей”. Мені зателефонували зі школи і сказали, що
у них є батьківській збір для тих, хто прийшов до школи – 100 грн і нам треба здати. Я кажу, гаразд, у понеділок дочка принесе. Маріша, дізнавшись про це, так на мене «наїхала»!
Сказала, що не впізнає мене: “Ти ж революціонер, а тут погоджуєшся! Навчання в Україні безкоштовне, ніякої готівки до школи приносити не можна! Нічого в кишеню директрисі я не понесу!»
Проте повний ігнор – далеко не найкращий вихід. І навіть не тому, що до дитини ставитимуться відповідно, а інші батьки будуть змушені перерозподілити фінансовий тягар між собою і також проймуться певними почуттями до «революціонера». Головне – уникаючи участі в житті школи, батьки повністю втрачають можливість контролювати те, що там відбувається.
Вихід №2: удар у відповідь
Формально ще з 2009 року точиться запекла боротьба з хабарництвом у школах. Правоохоронці наголошують: батьки НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ фінансувати школу, це суто добровільна справа, для здійснення якої вони самоорганізовуються у батьківські комітети. Втім, як запевняють в столичній мерії, лише 25% київських шкіл мають зараз офіційні благодійні фонди для батьківських пожертвувань. Тож , якщо у школі з вас вимагають гроші і ви не впевнені в тому, куди вони будуть потрачені, ви можете подати письмову скаргу до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту м. Києва або до Управління державної служби боротьби з економічними злочинами ГУМВС України в Київській області. Єдине, що слід враховувати, обираючи такий шлях боротьби зі шкільною корупцією, – власна готовність іти до кінця. Адже це відкрита війна.
Марія Бурдукало, практичний психолог, керівник тренінгового проекту для батьків та дітей UniKids радить, як слід поводитися батькам, щоб дитина не постраждала через відмову робити грошові внески:
«Насправді доля дитини в класі після відмови платити внески залежить як від адекватності класного комітету та класного керівника, адміністрації школи, так і від адекватної поведінки батьків та їхньої аргументації щодо не бажання платити. Це перший крок до порозуміння. Адже батьки можуть запропонувати школі й іншу нематеріальну допомогу. Проте, дитину таки варто підготувати до можливої агресії з боку однокласників і навіть до цькування вчителів. Кожну неприємну ситуацію розбирайте вдома, передбачайте гідні відповіді. Зрештою, дитину можна перевести і в іншу школу. Саме таким чином найчастіше закінчуються подібні конфлікти»
Вихід №3: домашня освіта
Останній часом все частіше можна почути про дітей, котрі навчаються дома. І не лише через погане здоров’я. Домашнє навчання має низку переваг перед стандартним шкільним, головна з яких – врахування індивідуальних особливостей дитини. Первісно домашня освіта вважалася більш якісною – її могли собі дозволити лише люди з привілейованих прошарків суспільства. Прихильники домашньої освіти сиплють іменами людей, котрі навчалися вдома: Авраам Лінкольн, Джордж Вашингтон, Томас Едісон, Агата Крісті…
Популярне домашнє навчання серед тих, хто просто не має часу висиджувати по сім уроків у школі. Приміром, гімнастки школи № 218 після 6 класу при високій інтенсивності тренувань просто змушені оптимізувати свій шкільний час.
Проте домашнє і дистанційне навчання у нас фактично ще «на стадії розробки». Єдиної напрацьованої процедури у державі наразі немає. Ентузіасти створили в Інтернеті базу даних шкіл, лояльних до домашньої освіти. Те, що в ній поки що нема жодної школи в Деснянському районі, не має великого значення, бо дитина все одно вчитиметься вдома.
Зворотний бік медалі – домашнє навчання може виявитися навіть дорожчим за звичайне шкільне. Проте, якщо поставити собі за мету, то можна знайти безкоштовний варіант. А от що точно доведеться вкласти у таке навчання, то це власний час. В ідеалі діти мали
би вчитися самостійно, але в природі такі діти практично не зустрічаються… Тому такий варіант точно не підійде працюючим батькам.
Тетяна Саніна, чия дочка півтора року навчається вдома, ділиться досвідом:
«У дитини свій графік, який вона складає сама – відштовхуючись від часових рамок уже призначених занять (як-то тренування та репетиції). Звісно, графіка важко дотриматись на 100 %, тому він часто міняється або доповнюється».
Що в графіку?
• самостійні заняття за шкільною програмою. Це робота з підручником і з контрольними, які надсилає школа;
• групові заняття в хелп-групі з однолітками. Раз на тиждень діти збираються з викладачкою-предметником природничих наук і розбирають теми, складні для самостійного опанування. Допомагають одне одному, якщо можуть пояснити самостійно;
• заняття музикою (гітара) – з викладачем і самостійно;
• заняття розмовною англійською по скайпу з викладачем;
• групові тренування з кунг-фу – з групою, іноді індивідуальні заняття (за потреби);
• театральна студія + репетиції в театрі перед виступами;
• он-лайн зустрічі із тютором – допомога в методах навчання, організації ефективної діяльності тощо;
• за потребою індивідуальні зустрічі із репетитором (математика);
• раз на тиждень проектні зустрічі з однолітками, на яких вони вчаться групової взаємодії та вирішення конфліктів, а також вивчають різноманітні цікаві технології;
• раз на тиждень заняття з інформаційної грамотності – де і як шукати інформацію, як її організовувати та представляти;
• раз на півроку контрольні, а також твори і відеозаписи віршів/пісень, заданих за програмою, відправляються до школи на перевірку.
Оскільки шкільна освіта в Україні – обов’язкова, то для того, щоби піти на домашнє навчання, вам потрібно обрати офіційну інституцію, котра атестуватиме вашу дитину щороку (або частіше). Таких шкіл є декілька. Є державні школи, котрі спеціалізуються на екстернаті або дистанційній освіті – зокрема Київська школа екстернів та Міжнародна українська школа, для того, щоби туди потрапити, потрібно мати необхідні документи, котрі підтверджують право на екстернат – участь у спортивних змаганнях, часті відрядження батьків, стан здоров’я тощо. Навчання у цих школах є безкоштовним.
«Моя донька офіційно закріплена за Переяслав-Хмельницькою школою-інтернатом, котра в рамках експерименту надає можливість навчатися дистанційно. Це значить – надає контрольні роботи з усіх предметів та, оцінюючи їх, переводить дитину до наступного класу, – продовжує розповідь Тетяна Саніна. – Але ця школа зараз не приймає дітей, лише веде тих, кого було прийнято 1,5 року тому. Навчання безкоштовне. Ми раз на рік робимо невеликий благодійний внесок на канцелярію». У Києві і тільки для киян (з київською реєстрацією) працює 328-ма школа, котра надає можливість навчатись на заочному відділенні (з 5-го класу). Контрольні здаються раз на місяць. Якщо контрольні захищати вживу, то оцінка підвищується. Навчання також є безкоштовним.
Є приватні школи з ліцензією на екстернат або дистанційну освіту. Серед них школа «Афіни» (Київ), Ліко-школа (Київ), «Очаг» (Харків), «Мир» (Харків). Також є приватні організації, котрі займаються лише наданням послуг дистанційного-екстернатного навчання – це НВК «Всезнайко», дистанційна школа «Центр освіти «Оптіма». Як правило,
ціна року навчання в таких приватних організаціях коштує в районі 2000 гривень. Однак є винятки. 2000 гривень – це лише за надання готових контрольних, перевірку їх і підсумкову атестацію (вживу). Якщо ви бажаєте, щоб вашу дитину навчали дистанційно, тобто, наприклад, щоб були уроки по скайпу, то це коштуватиме дорожче.
Також є звичайні школи, обрані районними відділами освіти, які мали би надавати можливість екстернату для будь-якої дитини (за законом про освіту). Однак, як правило, такі школи не хочуть возитись із дітьми, які не є старшокласниками, і відмовляють. Ви можете спробувати домовитись і з будь-якою школою, в якій є нормальний адекватний директор – такі випадки теж зустрічались. Просто домовитись, що дитина буде вчитися вдома, а контрольні писати раз на місяць, наприклад, або раз на півроу.
Варіант №4: «захоплення школи»
Як підтримувати школу в законний спосіб радить ГО «Освітньо-правозахисна ліга» – організація, котра спеціалізується на цьому і займається, передусім, школами Деснянського району. Тут пояснюють: якщо батьківський комітет збирає гроші, то, згідно нашого податкового кодексу, виникають фінансові відносини, які ним регламентуються і вимагають чека про сплату. Також з цих грошей необхідно сплатити 15 % податку на прибуток. Якщо ви не видали чек про сплату, це тягне штраф, плюс – стаття за ухилення від сплати податків.
Уявіть себе на місці голови батьківського комітету: хтось із батьків написав заяву в поліцію, мовляв, три роки щомісяця давала по 50 грн і жодного разу не отримала чека про сплату. Правоохоронець запитає: збирали? Ви: так, відзвітуюся за кожну копійку! (Усі так кажуть.) Покажете свою бухгалтерію – і… це буде доказом того, що ви гроші взяли і не сплатили 15 %. Вас можуть навіть посадити. Не так важливо, як ви витратили гроші, важливо, як ви їх прийняли!
Що ж робити? «Освітньо-правозахисна ліга» радить реєструвати батьківський комітет як громадське об’єднання, тоді податок сплачувати не потрібно, але слід давати стовідсотковий звіт про те, куди поділися гроші.
Є й простіший шлях. У школі № 209 батьківський комітет 3-Б із самого початку вирішив не давати готівки школі – натомість адміністрація озвучує свої нагальні потреби батькам, а ті вже самотужки їх вирішують. А почалося з того, що у 1 класі один тато поцікавився,
на що саме планують витратити тисячу гривень, які школа зажадала в якості такого собі вступного внеску. Після цього апетити школи упали вдвічі. А батьки, побачивши, що ситуацію контролювати можна, почали самотужки вирішувати матеріальні питання школи – так, як вважають за потрібне.
Мінус такого варіанту – він вимагає зусиль з боку батьків. Щонайменше – встати з дивану і навчитися співпрацювати з іншими батьками. Це завдання не з простих, проте практика показує, що достатньо трьох ініціативних мам у класі, щоб запустити зміни.
Як то кажуть, безвихідне становище – це становище, вихід з якого нам не подобається. Але якщо ви делегуєте вибір самій школі, то не дивуйтеся, що вона перетвориться на бізнес. Винятки є, і навіть у нашому з вами Деснянському районі, проте вони лише підкріплюють правило.
